Протягом кількох останніх днів по всій Україні відбуваються відключення електроенергії через великий дефіцит в енергетичній системі через руйнацію основних обʼєктів внаслідок ракетних атак Росії. Імпорт та генерації не завжди покривають цей дефіцит, тому іншого способу зберегти цілісність енергетичної системи, окрім як запровадження графіків погодинних відключень, не існує.
Ситуація дуже тонка і точно сказати, що до кінця літа вся Україна щодня буде з відключеннями, не можна. Вони будуть, але не постійно і не щодня.
На мій погляд, щоб їх було менше, необхідно вжити певних заходів. Насамперед, збільшити ефективність використання імпорту, оскільки зараз він використовується не повністю – з 1700 МВт імпорту, які нам надаються, через прайс-кепи не потрапляють до нас, коли це потрібно у звʼязку з зарегульованістю цін на ринку на добу наперед.
Крім того, українці мають економити електричну енергію впродовж доби, а особливо в піковий період з 18.00 до 23.00. У цей час бажано не використовувати енергоємні прилади та використовувати акумулятори. Якщо ці фактори будуть ефективно використовуватись, тоді і відключення в нас будуть мінімальними.
Загалом відключення протягом усього літа можливі внаслідок впливу ще одного фактору – виведення в ремонт атомних блоків. Цей процес необхідний для проведення профілактики, ремонту атомних блоків та перезавантаження палива.
Але відключення до кінця літа – це, мабуть, оптимістичний сценарій, оскільки ще у вересні у нас може бути хоч і послаблений, але дефіцит. А з настанням осіннє-зимового періоду, тобто з кінця жовтня, ситуація погіршиться не лише через збільшення споживання, а й через те, що ми не встигнемо відновити навіть половини тих втрат, яких ми зазнали.
Відповідно, взимку відключення електроенергії можуть бути більш тривалими. Щоб це мінімізувати, потрібні певні заходи. Зокрема, використання всього наявного потенціалу імпорту електроенергії та збільшення його ліміту за рахунок переговорів з оператором європейського енергооб'єднання ENTSO-E з 1700 до 2500 МВт, закупівлі чи отримання за грантами малих електрогазових електростанцій тощо. Усе це потребує часу, і навряд чи до жовтня ситуація суттєво зрушиться.
Можливо, певну частину енергетичних потужностей ми зможемо відремонтувати. Але й після ремонту потрібно, щоб ці потужності були захищені, адже можна витратити мільярди гривень, але за відсутності достатньої кількості систем ППО росіяни можуть знову їх знищити. А за словами президента, сьогодні ми маємо лише 25% від тих систем ППО, які нам потрібні.
Якщо Україна збільшить потенціал використання імпорту і покращить ситуацію з управлінням попиту, тоді взимку відключення будуть не такими тривалими, як очікується.
Крім того, до цього часу дуже важливо владнати питання черговості відключень. Тому що в першу чергу відключати мають не населення, а підприємства, які не оплачують послуги з постачання електроенергії (а таких близько 5000), а також підприємства, які можуть імпортувати електроенергію. Зрозуміло, що підприємства, які повʼязані з оборонним комплексом та критичною інфраструктурою відключати не можна.
Ще одне питання, на яке варто звернути увагу до зими – рівномірність відключень. Ми бачимо, що в одних регіонах відключення відбувалися по 9-12 годин, як у Києві, а в інших регіонах їх майже не було, або вони були мінімальними. Це – не нормально, адже відключення з різними перервами триватимуть до завершення війни та щонайменше ще два роки після завершення, оскільки потужності потрібно буде відновлювати. Питання в їхній інтенсивності, тобто того, чи можемо ми уникнути тривалих відключень. І тут рівняння з багатьма невідомими.
Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, спеціально для Главреду
Володимир Омельченко - директор енергетичних програм Центру Разумкова.
Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.
У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;
1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;
1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;
2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;
з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.