Щодо ініціативи збирати дрони вдома. - Повна дурня.
І це навіть не закид у бік Федорова, який зі своєю "Армією дронів" зробив чимало для того, щоб дронів на війні стало більше. Але Михайло все ж таки айтішник, міністр, державний діяч, і проблема тільки в тому, що в нас немає іншого Федорова - безпілотника, конструктора дронів, пілота дронів, командира підрозділу дроноводів, який би посідав місце в уряді, у Міністерстві оборони, у Генштабі.
У нас скрізь керують галуззю дронів, командують підрозділами дронів люди, які нічогісінько в цьому не розуміють. Колишні десантники, колишні політики, колишні депутати, офігенні волонтери і просто бюрократи - фахівців із дронів серед керівників немає.
Жодного. Звідси і вся ця хрінь.
Тому замість того, щоб будувати заводи, навчати людей, закуповувати централізовано обладнання та комплектуючі, ми біжимо повторювати китайський досвід, виплавляти чавун на кожному селянському подвір'ї і збирати дрони на кожній міській кухні.
Тому наші дрони технологічно програють російським, не мають тепловізорів, не літають до москви, і їх ніколи не вистачає.
Тому що немає державної політики. Тому що немає розумних, обізнаних людей серед тих, хто командує. Зате в надлишку дилетантів, популістів, ідіотів і мародерів.
Михайлу Федорову варто було б звернути на це увагу.
Тоді й дрони будуть.
Військовослужбовець ЗСУ, волонтер, активіст ініціативи "Армія SOS", очільний ініціативи "A. Drones". Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів і БПЛА для української армії і безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації "Matrix-UAV".
Закінчив Київське вище військово-авіаційне інженерне училище в 1991-му, потрапив за розподілом служити в Білорусь. Повернувся до України в 2001 році.
На своїх сторінках у соцмережах активно аналізує ситуацію на фронті.