Розробка військового сценарію повернення окупованих територій, до чого закликав колишній міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков – це "обязаловка" держави. Тобто з цього потрібно було починати, саме цей шлях повернення Криму і Донбасу потрібно було продумати від самого початку. Адже саме це – перший крок до повернення територій.
Як тільки Україна підписала ганебний капітулянтський "Мінськ", перше, що повинен був зробити президент – поставити задачу про розробку військової операції по поверненню наших територій. Після чого армія повинна була готуватися щодня з ранку до ночі до цієї операції.
Інакше просто не буде суверенітету країни.
Вдатися до цього сценарію ми повинні за двох умов:
Якщо ж ми на сьомому році війни роздумуємо про те, чи потрібно нам розробити сценарій повернення окупованих територій силовим шляхом, то – вибачте – ми вже не можемо вважатися суверенною державою. Тоді, виходить, правий Путін, коли говорить, що такої держави як Україна немає.
Чи встоїть Україна в прямій відкритій війні з Росією, якщо та задіє всі сили і засоби, які у неї є? Встоїть. Причому навіть якщо Росія задіє авіацію і завдасть ракетних ударів. Так, у цьому випадку ми зазнаємо великих втрат. Однак мотивація боротися у нас набагато вищою, ніж у Росії – там мотивація, особливо зараз, мінімальна.
Тож у нас є шанс вистояти, правда, ціною великих втрат.
Чи дозволить Захід Україні повертати окуповані території силовим шляхом, це залежатиме від України. Якщо ми будемо наполягати на тому, що, оскільки Росія – сторона конфлікту, яка не йде на поступки і на переговорний процес на цих умовах, ми будемо готуватися до силового варіанту.
Читати такожЯкщо Путін піде на Україну війною, ніхто не стане силою повертати Донецьк і Луганськ
Захід у такій ситуації повинен буде визначитися: він – з нами або проти нас. Все інше буде проблемою Заходу, точніше – не Заходу, а ООН. Це – питання існування і легітимності ООН. Адже якщо Україна офіційно оголошує Росію стороною конфлікту, країною-агресором, то, згідно зі Статутом ООН, організація повинна вжити всіх заходів щодо введення санкцій проти Росії, ембарго, припинення всіх економічних зв'язків із країною, що розв'язала війну.
Однак Україна мовчить, вона не висуває подібних вимог. Політиків в Україні – маса, але у нас немає державних діячів. Якби в Україні був хоча б один державний діяч, він пішов би саме таким шляхом і проводив саме таку політику. Адже саме це – політика відстоювання суверенітету, тиску на країни-партнери та міжнародні організації з тим, щоб змусити Росію звільнити наші території і повернути їх.
Відсутність таких державних діячів – це ключове, з цього потрібно було починати розмову.
Багато військових експертів і політологів відзначають: шкода, що в Україні немає свого Шарля де Голля або Піночета. Відсутність таких державних діячів – це навіть не проблема України, це її трагедія.
Подивіться, в чому полягає суть Кримської платформи. А вона полягає в тому, що ми намагаємося змусити весь цивілізований світ визнати Росію стороною конфлікту, але при цьому самі цього не визнаємо.
Загалом, виходить, що всі ці розмови про розробку військового сценарію щодо повернення окупованого Донбасу і Криму – безглузді. У тій парадигмі, в якій діє Зеленський і діяв Порошенко, подібні розмови – це просто політичний популізм, не більше того.
Читати такожВійна проти України - на всіх фронтах
У цьому плані Росія може спати спокійно. І саме тому Москву влаштовує будь-який президент України. Заважає їй лише те, що вона ніяк не може дотиснути жодного з президентів України повністю виконати Мінські угоди. Втім, тут Росія не дотиснула нас зовсім не завдяки нашим політикам, а тільки завдяки західним партнерам. Адже Захід чітко розуміє різницю: що таке, коли російські танки стоять на Донбасі і в Криму, як зараз, і що таке, якщо вони будуть стояти на українсько-польському кордоні, що буде в разі виконання Україною «Мінська». У цьому випадку вже буде пряме протистояння НАТО і Росії, що для Альянсу категорично неприйнятно.
При цьому Заходу невигідно вирішити українську проблему раз і назавжди, поставити в ній крапку, тобто дати українському керівництву команду діяти військовим шляхом. Заходу вигідно тримати Росію в підвішеному стані. Зокрема, Сполученим Штатам це потрібно для того, щоб розмовляти з Путіним – так у Штатів є козир в рукаві, оскільки Вашингтон може сказати Москві: або вона йде на якісь домовленості із Заходом, або завтра Київ визнає Росію стороною конфлікту. Підвішений стан дуже вигідний і США, і Великобританії – всім країнам англосаксонського клубу.
Олег Жданов, полковник запасу, військовий експерт, спеціально для Главреда