Поки Вашингтон і Пекін готуються до саміту АТЕС, який 18–19 листопада збере в Шеньчжені Сі Цзіньпіна, Трампа і Путіна, в Україні вперше на політичному рівні пролунала тема завершення війни. Економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ переконаний, що ці події безпосередньо пов’язані між собою: Москва побоюється спільного тиску двох найбільших економік світу. Публікуємо думку автора мовою оригіналу.
Трек ескалації на найближчі 50 днів або перше вікно можливостей для мирного врегулювання, яке відкриється наприкінці листопада цього року.
18–19 листопада 2026 року в китайському Шеньчжені відбудеться саміт Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Девіз заходу: «Побудова Азіатсько-Тихоокеанського співтовариства для спільного процвітання».
АТЕС сьогодні - це 40 % населення планети та понад 50 % світового ВВП.
Формат організації: Глобальний Південь, представлений низкою країн АСЕАН + Китай + США + вестернізована Азія (Японія та Південна Корея) + частина Британської співдружності (Канада, Австралія, Нова Зеландія).
На саміті в Шеньчжені одночасно будуть Сі Цзіньпін, Трамп і Путін. Цілком можлива тристороння зустріч.
На Валдайському форумі Путін роздратовано відреагував на запитання щодо цього формату переговорів, мовляв, «незрозуміло, про що говорити».
Роздратування Путіна щодо Трампа - це наслідки «анкоріджського синдрому», а ось аналогічна невербальна енергетика щодо Сі Цзіньпіна - це щось нове.
Причина такої реакції Путіна - він розуміє, що в Китаї може відбутися спільний «натиск» на нього з боку Сі та Трампа щодо завершення війни.
По суті, нинішній саміт АТЕС стане першим кроком у форматі стратегічної «двійки» «Китай - США» та формування нової індо-тихоокеанської «Пасифії» замість традиційного трансатлантизму.
Трансатлантизм не може зупинити війну в Україні. Чи зможе це зробити Пасифія, що зароджується? Побачимо в листопаді.
Але саме з листопадом і вікном можливостей для початку реальних мирних переговорів пов’язана активізація в Україні «партії миру», яка вперше зазвучала на політичному рівні.
У цьому контексті звинувачення «партії миру» у ретрансляції певних «наративів Кремля» виглядають вкрай нелогічно, тому що Путін, навпаки, прагне продовження війни, оскільки він упевнений у тому, що перехопив у війні ескалаційну динаміку.
Тому, як би парадоксально це не звучало, але саме «партія війни» дзеркально відображає позицію Путіна щодо продовження військових дій, а зовсім не «партія миру».
Путін, і це очевидно, не хоче зараз завершувати війну. Але він побоюється кумулятивного «натиску» на нього з боку США та Китаю, оскільки позиція двох найбільших країн світу суттєво звужує горизонт його геополітичного маневру.
РФ не зможе відкинути спільну позицію щодо завершення війни з боку Китаю та США.
Єдиний шанс для Москви вирватися з цього «клінчу» - це «перевести стрілки» на Україну, мовляв, «українське суспільство виступає за продовження війни».
Саме тому для адміністрації США вкрай важливо до листопада активізувати в Україні політичний дискурс щодо завершення війни та розбудити «партію миру», щоб 19 листопада в Шеньчжені спільно з Китаєм сказати Путіну: «українці хочуть завершити війну».
Олексій Кущ - фінансовий аналітик, економічний експерт. Мешкає в Києві, працює в аналітичному центрі «Об’єднана Україна». Автор аналітичних публікацій, активно веде блог на своїй сторінці у Facebook. Колишній радник президента Асоціації українських банків.