Ефективність міжнародного санкційного тиску на агресора дедалі частіше стикається з внутрішнім спротивом та політичними маніпуляціями всередині самої європейської спільноти. Цей текст присвячений критичному аналізу того, як окремі країни-члени ЄС використовують право вето для лобіювання інтересів російських олігархів та блокування обмежень проти ідеологів війни. Владислав Власюк, уповноважений Президента України з питань санкційної політики, детально розбирає механізми політичного шантажу та вказує на системні вразливості в архітектурі ухвалення рішень Брюсселем. Докладніше про те, чому нинішня процедура солідарності потребує негайного перегляду — у матеріалі.
Інформація про те, що міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто передавав Росії дані про внутрішні процеси в ЄС і водночас працював над послабленням санкцій, пояснює низку рішень, які раніше виглядали нелогічними.
До прикладу, патріарх Кіріл досі не перебуває під санкціями - це стало можливим саме через блокування з боку Угорщини. Аналогічно, за її пропозиціями були зняті обмеження з таких осіб, як Григорій Берьозкін та Фархад Ахмедов. Окремо варто відзначити, що щодо Михайла Фрідмана і Петра Авена «робота» в цьому напрямку триває.
Водночас вплив Петера Сійярто не варто перебільшувати як персональний фактор. Йдеться радше про використання самої процедури ухвалення рішень у ЄС, яка передбачає одностайність. Це створює ситуацію, коли одна країна може блокувати рішення доти, доки не отримає бажаних для себе поступок.
У випадку Угорщини звертає на себе увагу інше: її вимоги часто не пов’язані безпосередньо з питаннями енергетики чи захисту власного суверенітету, як вони це декларують. Натомість вони дивним чином збігаються з інтересами окремих російських олігархів, що викликає обґрунтовані запитання щодо справжніх мотивів такої позиції.
Вважаю, що Європейському Союзу варто зробити з цієї ситуації висновки і переглянути підходи до ухвалення рішень у питаннях санкційної політики.
Владислав Власюк, уповноважений президента України з питань санкційної політики, спеціально для Главреду
Владислав Власюк — український адвокат, уповноважений президента України з питань санкційної політики.
Народився 25 лютого 1989 року у Вінниці. Навчався на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, де 2012 року отримав ступінь магістра права.
У 2014 році отримав ступінь магістра в Лондонському університеті королеви Марії, спеціалізуючись на міжнародному інвестиційному арбітражі, корпоративних фінансах, міжнародних енергетичних угодах та міжнародному енергетичному арбітражі.
У 2012 році він отримав адвокатську ліцензію та став співзасновником юридичної фірми «еПраво», де був керуючим партнером.
У 2014 році увійшов до складу громадської ради Міністерства енергетики та вугільної промисловості, представляючи Асоціацію юристів України та обіймаючи посаду голови юридичної комісії. У жовтні та листопаді того ж року Власюк пройшов стажування в юридичній фірмі Clifford Chance LLP у Лондоні, спеціалізуючись на міжнародному корпоративному праві.
З 2015 по 2016 рік Власюк працював у Національній поліції, спочатку як інструктор з кримінального права для співробітників патрульної поліції, а потім як заступник начальника департаменту патрульної поліції. Наприкінці 2015 року він недовго обіймав посаду начальника штабу голови Національної поліції, а потім очолив відділ адміністративної практики департаменту патрульної поліції.
Є співзасновником низки неурядових організацій, зокрема бюро LEAD, Офісу професійної підтримки відновлення, організації «Юристи за екологію», адвокатської ініціативи StopBullying та Асоціації з розвитку штучного інтелекту.
У 2017 році він став директором управління з прав людини та доступу до правосуддя Міністерства юстиції, курируючи ініціативи з правової освіти та антирейдерської діяльності. У цей час він очолював антирейдерську комісію міністерства, відповідальну за розгляд скарг, пов’язаних із державною реєстрацією. Обіймав цю посаду до 2019 року.
У березні 2022 року Владислав Власюк приєднався до Офісу Президента України як радник глави установи, де почав керувати низкою проєктів. Крім того, він обійняв посаду першого заступника керівника Task Force UA – міжвідомчої групи, що займається виявленням та арештом активів осіб, причетних до агресії Росії проти України.
З серпня 2024 року обіймає посаду радника президента Володимира Зеленського та уповноваженого з питань санкційної політики, займаючись розробкою та реалізацією санкційної стратегії України.