Протести в Башкортостані можна назвати етноекологічними, оскільки, з одного боку, вони пов'язані з екологічною проблемою через гору Куштау, яку хотіли віддати під розробку копалин.
З іншого боку, до них сильно домішується етнічний фактор – справа в тому, що протягом останніх років (якщо не десятиліть), Російська Федерація робить усе для русифікації народів, які проживають в РФ, і позбавлення їх залишків автономії. Це стосується і башкирів, тим більше, що національний рух Башкортостану – один з найсильніших в Росії.
Усі ці фактори зав'язані на Кремль, адже у всіх національних республіках триває як активний процес знищення природи, так і етнічної культури і мови. Зокрема, національні мови витісняють з освіти, системи управління тощо.
Політикою русифікації вкрай незадоволені татари, якути, представники північно-кавказьких і багатьох інших народів Росії. У них, фактично, знищуються національні культури і можливості національної самобутності, які, як це не парадоксально, існували навіть в СРСР, але їх немає в нинішній Росії, яка веде жорстку політику русифікації на кшталт Російської імперії.
Той соціальний вибух, який стався в Башкортостані, вже давно міг статися в будь-якій з національних республік. Однак навряд чи у нього є серйозні перспективи. На жаль, він, ймовірно, буде придушений – ми вже бачимо перші ознаки цього у вигляді жорсткого розгону демонстрацій.
Окремі протести можуть тривати, але національний фактор здатен підірвати РФ тільки в разі ослаблення федеральної влади. Тобто у разі втрати нею контролю над силовими структурами та інструментами насильства, пропаганди та маніпуляцій. Так само, як це було перед розвалом Радянського Союзу.
Однак поки що немає умов для розвитку такого сценарію - путінська верхівка продовжує контролювати як інструменти насильства, так і пропаганди. У разі різкого ослаблення режиму, ми побачимо підйом національного руху в багатьох регіонах. Але це можливо, тільки якщо Російська Федерація як держава отримає торпеду в борт. Це могло статися вже минулого року, під час путчу Пригожина, проте тоді не сталося. На це з'явиться шанс у разі внутрішнього конфлікту в оточенні Путіна, або - зовнішньої військової поразки у війні з Україною.
Ігор Ейдман, соціолог, публіцист, автор книг, спеціально для Главреда
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікуваних дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів Опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга " Система Путіна: куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман-автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках в соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скріпи" і "русский мир".