«Нічого про Україну без України» – максимально коректна позиція, яку займають наші союзники і партнери у врегулюванні питань, що стосуються нашої країни. В той же час у цієї формули є й інша сторона, яка залишається у тіні, але яка у проєктуванні майбутнього має вирішальне значення. І це не про ввічливість, це про суб’єктність, коли: «Нічого про Україну без України» не дозволить сама Україна. Така ситуація є новою і незвичною для любителів традиційних комбінацій «Великої шахівниці», де ключове значення мають великі фігури, а позицію інших можна не враховувати. Однак світ змінюється. В який бік – розвитку і прогресу або архаїки консерватизму і всевладдя авторитаризму – зараз вирішується насамперед на українських полях, переритих шанцями і вирвами.
Україна стає символом таких змін. І цей порядок передбачає неможливість у процесі прийняття рішень і досягнень домовленостей міжнародними гравцями не брати до уваги позицію України у сферах її життєвих інтересів. Тут треба віддати належне нашим союзникам у їхньому розумінні нових обставин та їхніх зусиллях щодо необхідної адаптації.
Ці обставини – поява української суб’єктності, хоча і є щойно сформованими, але водночас є виявом глобальної тенденції глобальних перетворень, які штормовою хвилею накривають світ. Тому можна вважати, що фукуямівський «Кінець історії» дійсно настав, але тільки тому, що розпочалась нова історія.
Одним із кардинальних проявів історичних зрушень є початок перебудови світової системи безпеки, руйнації старих механізмів і створення нових. І як би комусь не хотілося повернути світ до минулого, коли існують два глобальних полюси сили, які визначають траєкторії руху цілих континентів і країн, – цей час таки минув. Історія не любить повторень, і не йде по колу, тому сучасна росія – не СРСР, а путін – не сталін, вони лише їхня карикатурна подоба.
Історія, завжди за рух і зміни, через те в момент еволюційного переходу до існування в умовах панування технологій цифри і Big Data логічно чекати, що прийде час максимальної геополітичної складності.
Саме тому варто скласти хоча б загальне уявлення про складові та основні елементи масштабної картини світових політичних змін.
Є і залишається глобальний гравець – Сполучені Штати Америки, але в змаганні за світове лідерство все відчутнішим стає дихання Китаю у спину. Країни, прогрес якої, до речі, здебільшого відбувся завдяки зусиллям самого Заходу – його технологій, фінансів та інноваційних розробок. До того ж зараз Китай отримав в якості бонусу, як сировинний додаток територію росії. Але в умовах щораз більшого напруження у відносинах зі США та Європою, обмеженість можливостей доступу до західних технологій, внутрішніх економічних та демографічних складнощів, перспективи Китаю виглядають доволі туманними.
На очах міцніє і накачує економічні м’язи Індійський субконтинент та макрорегіон Латинська Америка, де головними драйверами росту стають їх демографічні темпи зростання. Після 2040-го року південь африканського материка за кількістю працездатної молоді буде найперспективнішим майданчиком для перенесення світового виробництва і одним із найбільших ринків споживання.
Вкрай недалекоглядним буде незважати і на «стару добру» Європу, якій уже чергове століття підряд пророкують занепад. Європейський Союз, який здавалося б законсервувався у власному добробуті і втратив енергію змін, volens nolens став на шлях перезавантаження всіх життєво важливих систем – від ціннісної до військової, переживши шок сеансу дефібриляції у виконанні путінської камарильї.
Центром глобальної боротьби за ресурси стає Арктика, в якій буде неможливо оминути інтереси і позицію Канади та невеликих за розміром, але надзвичайно потужних за економічним потенціалом скандинавських країн.
Німеччина перетворюється просто на очах і разом із Францією роблять потужну заявку на європейське лідерство. Заяви щодо необхідності для Європейського Союзу сформувати власну об'єднану армію дуже симптоматичні в цьому плані.
Україна водночас перебуває в процесі формування підходів до створення власних безпекових союзів та об’єднань, у яких потенційними учасниками є наші найближчі сусіди, які пройшли випробування війною, а також США та Великобританія, і цей список постійно поповнюється.
Світ змінюється. Центри сили виникають там, де їх не було раніше, на рішення впливають ті голоси, яких ніхто не чув. Вібрації, які з’являються на одному кінці земної кулі, дуже швидко починають розходитися у його найвідаленіші куточки. Глобалізація, інформаційна зв’язаність призвела до корінних змін структури світової безпеки.
Україна найбільш яскравий приклад і символ великих змін у формуванні світового балансу сил і впливу.
24.02.2022 Україна перевернула стіл з «Великою шахівницею», поламавши всі плани та розрахунки, і не тільки росії… Тому варто відкласти прогнози, жахалки і сценарії, які побудовані за принципом Realpolitik, – усе буде по-іншому і все буде добре!
Олексій Данілов - український державний діяч, політик, самоврядовець, управлінець. 13-й Секретар РНБО України з 3 жовтня 2019. Голова Ради експертів з питань енергетичної безпеки. У 1994 - 1997 роках був міським головою Луганська. За часів президентства Віктора Ющенка у 2005 році очолював Луганську ОДА, пише Вікіпедія.