Вчора було оприлюднено листа з Білого дому до Офісу президента і прем’єра: наші американські та європейські партнери надіслали перелік вимог до реформування системи держуправління.
Короткий зміст вимог:
Так, це «попередній проєкт до обговорення», але сам лист дуже важливий. Бо саме до цих реформ прив’язано формат, обсяги і сам факт подальшої допомоги Україні у протистоянні з Росією.
Ми маємо зважати на внутрішньополітичну ситуацію в союзників: наступного року в США – вибори президента, в кількох європейських країнах теж вибори. Тобто, лідерам країн доведеться не просто звітувати перед своїми виборцями за витрачені на нас мільярди, але переконати їх, що отакий формат і масштаб допомоги Україні – в їхніх інтересах. Що, допомагаючи Україні, вони обстоюють передусім інтереси і безпеку своїх громадян. А не просто викидають гроші на сумнівні цілі без підтвердження, що їх використовують в належний спосіб.
Зважаючи на постійні корупційні скандали в Україні (плюс цю тему постійно підігрівають і російські агенти та ЗМІ), не дивно, що помітна частка громадян США, Канади, ЄС підозрюють, що їхні податки не так працюють на замирення Росії і убезпечення від неї світу, як розтікаються по приватних кишенях. Аудит – аудитом (це союзники вже організували), але превентивні методи надійніші: краще, щоб вся система держуправління в Україні була достатньо прозорим і надійним механізмом, котрий просто не лишає можливостей для розкрадання.
Це, власне, відповідає заяві президента Байдена: треба створити такі умови, щоб не Україна просила допомоги у відновленні, а американські і європейські інвестори самі прагнули вкладати крупні капітали в нашу економіку без побоювань, що їхні інвестиції розкрадуть, їхнє майно через суди поміняє власників абощо. Причому американський президент (і не тільки він) вважає це можливим не лише після завершення війни, а навіть ще в процесі протистояння російському агресору.
Тобто, навіть ядерний маніяк Росія не настільки перешкоджає вкладенням в українську економіку, як тотальна корупція. І саме цю проблему наші союзники вимагають від нас вирішити.
Причому виставлені терміни (3-18 місяців) буквально прямо говорять «ще під час війни». Факт: або це зробиться прямо зараз, коли і так все перетрушується та в екстрений спосіб міняється, або це ніколи не буде зроблене.
Нагадаю, у ВР все ще існує монобільшість. Плюс ще кілька депутатських груп, підконтрольних Банковій. Плюс опозиція підтримає законопроєкти, якщо вони будуть притомні. Тобто, все вирішуване, - якщо буде бажання. І якщо не буде остраху: що, скажімо, незалежна судова влада завтра зацікавиться тобою чи твоїми друзями чи родичами.
Просто подумайте в цьому контексті про 2025 рік: хто і що нам дасть, якщо вже зараз є певні ускладнення у фінансуванні саме через корупційний бекграунд. Якщо вже зараз в кожній союзній державі є достатньо сильна опозиція, котра кричить, що гроші Україні – це наповнення кишень тутешніх корупціонерів, коли власні громадяни мають проблеми з оплатою житла, їжі, освіти. І якщо підтримку буде припинено чи серйозно скорочено: що ми робитимем буквально через рік? Як ми виживемо?
Так, звісно: союзнки розуміють, що викладені в листі вимоги по суті – «сферичний кінь у вакуумі», ідеальна конструкція. Але тому її і висунули як «проєкт до обговорення», що хочуть отримати хоч щось реальне, робоче і швидко реалізовуване. Не ідеальну Україну – але хоч якісь реальні зміни в нашому держуправлінні, котрі зроблять з нас надійнішого партнера і чесного реципієнта грошових потоків допомоги, кредитування, інвестування.
Ще раз: від нас ніхто не вимагає дива вже завтра. Від нас вимагають реальних зусиль в заданому напрямку з конкретними результатами. Бо це потрібно нам. І це потрібно союзникам.
Олексій Голобуцький - український політолог, політтехнолог, експерт. Один з найбільш цитованих експертів-політолгоов в Україні. Заступник директора Агентства моделювання ситуацій. Живе в Києві, веде популярний блог на своїй сторінці в Facebook.