Позиція Ірану щодо України в чомусь схожа на позицію Китаю.
По-перше, тривала тотальна війна з потенціалом вивести Росію з ладу Ірану не вигідна. Тому що це призведе до посилення США і їх союзників, в тому числі на Близькому і Середньому Сході. Як і у випадку з КНР, ситуативне партнерство Ірану з РФ будується на загальному сприйнятті Штатів як ворога. В іншому, ірансько-російські відносини складні.
По-друге, незначне ослаблення Росії в результаті вторгнення в Україну Ірану вигідне для зміцнення своїх позицій на Близькому Сході і особливо в Сирії, де Тегеран конкурує з Москвою в боротьбі за Дамаск. Залежно від результату, Іран може отримати незначний "буст" до своїх позицій в регіоні.
По-третє, вторгнення РФ в Україну прискорило переговори між США та Іраном про" ядерну угоду", так як США взяли курс на переділ нафтогазового ринку і поступове зменшення в ньому частки Росії. Тут інтереси США та Ірану ситуативно збігаються: Штати хочуть знайти спосіб замінити частину російської нафти, а Іран хоче відновити експорт своєї нафти і зняти санкції.
Таким чином Іран виступає за якнайшвидше завершення активної фази війни через якийсь компроміс. Який саме - їм не важливо. Головне, щоб встигнути швидше переукладити "ядерну угоду" з США і почати торгувати.
Росія спробувала завдати превентивного удару, виставивши на переговорах з Іраном нові вимоги, щоб США надали їм письмові гарантії виключення з-під західних санкцій для співпраці з Іраном після укладення "ядерної угоди".
Читати також5 причин того, чому Китай не стане жертвувати собою заради ПутінаЦі вимоги мало не зірвали переговори, і викликали явне роздратування в Ірані. Однак вчора Сергій Лавров повідомив, що США все таки надали їм гарантії, а значить на російсько-іранське співробітництво санкції Заходу поширюватися не будуть. Чекаємо ще реакції США і європейців, щоб зрозуміти, як це буде вписано в ядерну угоду з Іраном, і чи буде.
У разі, якщо так, для Тегерана це було б хороше вирішення спору, бо вони відновлюють переговори, і при цьому будуть мати можливість вільно співпрацювати з тією ж Росією, яку вони бачать як ще один центр впливу на противагу США і Китаю. За певних обставин іранці посилюють свою балансуючу роль, підвищуючи своє значення як для підсанкційної РФ, так і для Китаю з США. Це може в середньостроковій перспективі дати їм можливість застовпити за собою важливе місце в новій пост-американській регіональній архітектурі безпеки.