Борис Джонсон вийшов з прем'єрської гонки. "I'll be back-а" не вийшло. Тепер з високою часткою ймовірності переможе ексміністр фінансів Ріші Сунак.
Він отримав 155 підписів депутатів партії на свою підтримку. Джонсон отримав 54 (хоча сам стверджує, що 102). Партія сказала своє слово. З цієї причини, Борис Джонсон зрозумів, що цього разу не вийде, і вирішив зійти з дистанції, сказавши, що вважає "неправильним" зараз повертатися на пост, тому що країні потрібна "об'єднана партія".
В якомусь сенсі, йому ж краще. Наступний прем'єр знову зіткнеться з низкою криз перед прийдешньою зимою, які доведеться вирішувати. Буде тяжко, і не факт, що новий прем'єр теж зможе протриматися довго на своєму посту.
Ось міністр оборони Бен Уоллес вчинив грамотно: вже вдруге відмовляється йти на вибори, поступаючись дорогою більш амбітним однопартійцям, зберігаючи при цьому свій пост і чекаючи кращого моменту.
На користь Ріші Сунака гратимуть хороша Оксфордська освіта ("цей хлопець знає, що робити і як робити"), системність і досвід роботи в держуправлінні, особливо у фінансах, а зараз проблема №1 - економічна криза.
Проти нього гратимуть його класове походження (багата сім'я, друзі-аристократи, величезні статки, через що у людей складається враження відірваності від реалій простого народу), імовірно тісні зв'язки з нинішньою адміністрацією в США (принаймні, для тих, хто бачить в цьому проблему) і шлейф фінансової політики, яку він проводив при Джонсоні, через що його вважають винним в нинішніх проблемах Британії.
У будь-якому випадку, політика нового британського прем'єра, як і Елізабет Трасс, буде спрямована всередину, на вирішення соціально-економічних проблем, а не на зовнішню політику, яка, втім, залишиться незмінною. Хіба що, якщо вірити передвиборній риториці Сунака, він буде більше схильний вести наступальну антикитайську політику в зв'язці з Вашингтоном.
Але це поки що приблизні оцінки. Подивимося на результати внутрішньопартійних виборів і перші кроки нового прем'єр-міністра.