У суспільстві точиться дискусія навколо студентів, яких не беруть до армії. Мовляв, вони наше майбутнє, хто ж буде піднімати країну після війни, і взагалі вони ж діти...
І водночас в армію забирають усіх нестудентів. Навіть тих, хто задіяний в оборонних проєктах, і від кого залежить, чи будуть сьогодні-завтра дрони на передовій, і чи буде взагалі час "після війни", коли себе зможуть реалізувати студенти.
Учора тільки було кілька таких кричущих випадків - прийшли повістки цілій команді, яка робить сотні дронів-камікадзе на тиждень. Жодної броні в них немає - звідки взяти бронь, якщо це волонтерський проєкт?..
Забрали в армію умовного "дядю ваню", старого токаря (не брати ж молодих студентів), на якого молилися всі дронщики в місті... Масово приходять повістки навіть на підприємства, які оформлюють бронь на працівників, зайнятих у виробництві дронів, і які реально, ось прямо зараз, роблять зброю для армії,
Багато підприємств - я знаю - взагалі не хочуть офіційно оформляти працівників навіть під оборонні замовлення. Щойно людину оформиш - тут же її забере військкомат. Якщо не забере на фронт, то забере з робочого процесу на пару тижнів проходити ВЛК, сидіти під кабінетами, слухати промови замполіта. Мінус два тижні робочого часу - мінус 200 фпв-дронів на фронті.
Підприємства, зайняті в оборонних проєктах, можуть забронювати не більше 50% військовозобов'язаних. Підприємства культури, мінсоцу, ЗМІ, не кажучи вже про органи влади, можуть бронювати всіх, а оборонники, які роблять зброю, - тільки половину. Уявляєте?.. І якщо в тебе гаражна майстерня з виготовлення дронів, і тільки чотири людини, з яких одна паяє, інша літає, третя клеїть, четверта фрезерує, - когось треба відправити на фронт.
Якщо ви велике підприємство, і робите багато великих дронів за контрактом з МО, розвиваєте виробництво, будуєте корпуси, закопуєтесь під землю, набираєте людей, робите їм бронь (50%), то коли контракт закінчиться і термін дії броні теж (півроку) - ваші працівники поїдуть в окопи, і наступний контракт виконувати буде вже нікому.
Така правда життя. Дронів не вистачає не тільки тому, що немає на них грошей, а тому що нікому працювати. А якщо і є кому працювати, то треба утримувати ще величезний штат юристів, щоб відбиватися від військкоматів. Тому що у воєнкомів своя війна.
Вирішити проблему може тільки Міністерство оборонної промисловості (його в нас немає), яке візьме на свій баланс усі оборонні підприємства - і приватні, і державні, займеться пошуком працівників для оборонної сфери, їхньою підготовкою, розподілом оборонних замовлень, розвитком виробництва, дослідно-конструкторськими роботами.
Логіка війни змусить створити таке міністерство. Тільки от працювати буде вже нікому.
Військовослужбовець ЗСУ, волонтер, активіст ініціативи "Армія SOS", очільний ініціативи "A. Drones". Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів і БПЛА для української армії і безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації "Matrix-UAV".
Закінчив Київське вище військово-авіаційне інженерне училище в 1991-му, потрапив за розподілом служити в Білорусь. Повернувся до України в 2001 році.
На своїх сторінках у соцмережах активно аналізує ситуацію на фронті.