Поки в Європі триває переосмислення політичного курсу Угорщини після зміни влади, інформаційний простір заповнюють суперечливі оцінки майбутньої політики Будапешта щодо України та ЄС. У центрі дискусії — чи означає прихід Петера Мадяра реальні зміни чи лише нову форму старої політики. Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко аналізує ключові наративи, що поширюються навколо цієї теми, і пояснює, де маніпуляції, а де прагматичні обмеження. Публікуємо основні аргументи автора.
Не встигли навіть стихнути фанфари перемоги партії «Tisa» та її лідера Петера Мадяра, як одразу ж стартувала чергова ІПСО від росіян.
Характер ІПСО – створення маніпулятивної думки про те, що заміна Віктора Орбана на Петера Мадяра особливо нічого не змінює в позиції Угорщини.
Щодо України, Росії та ЄС. Для цього використовуються три основні наративи, що базуються на заявах Петера Мадяра, інтерпретованих у тій чи іншій формі, а саме:
На жаль, ці наративи зараз вкрай інтенсивно інтегруються не тільки в російський інформаційний простір, щоб зняти огірку від провалу путінської миші Орбана, але й в український, без будь-яких роз’яснень, що вже почало сіяти «зраду» – угорці поміняли шило на мило.
Тому вважаю важливим послідовно роз'яснити важливі аспекти.
Перший. Петер Мадяр завжди був проти поставок угорської зброї та техніки Україні. Жодного разу не чув про те, щоб він виступав за передачу її нашій країні, оскільки збройні сили Угорщини не настільки забезпечені й сильні, щоб у разі загроз стати гарантом безпеки. Крім того, ВПК Угорщини розвинений вкрай слабо, і в питаннях військової техніки та технологій це залежна країна. Це прагматична й цілком раціональна заява.
Друге. Я сам не вірю у вступ України до НАТО і дуже сильно сумніваюся у вступі до ЄС, поки не закінчиться війна і не будуть вирішені питання з тимчасово окупованими територіями. Це логічно. Приймати в альянс або союз країну, у якої є невирішені територіальні питання, — це камуфльована пастка для країн-союзників, які в недалекому майбутньому опиняться у вкрай незручному становищі. Тому не бачу в цьому приводів для «зради».
Звичайно, багатьом з наших громадян дуже хотілося б, щоб Україну взяли куди завгодно і всюди, де тільки хтось знає, але це працює не за бажанням, а за раціональністю та адекватністю вступу.
На сьогоднішній день я не вважаю, що Україні потрібне НАТО, це НАТО потрібна Україна. Я не вважаю, що Україні потрібен ЄС, це ЄС потрібна Україна. Якщо вони не готові приймати нас до свого складу, то вважаю заниженням гідності нації бігати за цими безхребетними альянсами та союзами, які будуть розгромлені у разі війни з Росією приблизно двома-трьома арміями та масовою міграцією до ДНР… Домініканської Народної Республіки.
Третє. За час прем'єрства Віктора Орбана Угорщина максимально поглибила свою залежність від російських енергоресурсів. Петер Мадяр завжди виступав за диверсифікацію російських поставок, але в нинішніх умовах реалізувати це в режимі нон-стоп, ось уже завтра, просто нереально. Угорщина щонайменше ще рік-два, але це залежатиме від російських енергоносіїв. Шлях диверсифікації для Угорщини буде дуже складним, тому не дивуйтеся зустрічам лідера «Tisa» з представниками РФ та їхнім домовленостям щодо поставок, які російська пропаганда завжди використовуватиме для все нових ІПСО.
Віктор Орбан і його політична сила максимально зіпсували відносини з Україною, з ЄС, з НАТО, занурили країну в тотальну залежність від російської нафти і газу, створили вкрай негативний фон для репутації Угорщини. На Петері Мадярі лежить максимальна відповідальність за те, щоб змінити цей стан речей без шкоди для нації, але за допомогою поступових змін, які повернуть угорців не просто до ЄС, а й створять максимально сприятливі умови всередині самої країни.
А після тих дров, що нарубав Віктор Орбан і його зграя, зробити це одним махом не просто складно, а нереально.
Що тут скажеш... Не ведемося на клікбейтні, хайпові заголовки бульварних ЗМІ, які своїм читачам нічого не пояснюють, а лише шокують їх, і зберігаємо критичність мислення.
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український політичний і економічний блогер під ніком "Злий одесит".