Мало хто звернув увагу в Україні на одну важливу деталь в контексті казахських подій. Порівняння Казахстану і Білорусі не зробив тільки ледачий. А ось порівняння західних санкцій - такого я ще не зустрічав.
Тому спробую зробити такий аналіз самостійно. Проти Лукашенка були відразу введені західні санкції, в тому числі і Україною. Його режим не визнається на Заході. Білоруська опозиція була відразу ж легітимізована в західних столицях.
Читати такожКриваві протести в Казахстані: Путіну померещилися "майданні технології"Санкції проти Казахстану не введені, режим Токаєва визнається легітимним, на відміну від опозиції в "екзилі". Хоча формат придушення протестів в Казахстані був не в приклад жорсткішим: прямий наказ стріляти по натовпу, сотні вбитих.
І лише побажання західних країн бути "стриманішими". Така ж млява реакція і на введення військ ОДКБ в Казахстан. А тепер уявіть собі той шум, який би піднявся при аналогічному офіційному "введенні" сил ОДКБ в Білорусь.
У чому причина такої вибірковості трафарету західних цінностей? У чому сила? Виявляється, в грошах. Західних інвестицій в Білорусі майже немає. Зате в Казахстані - більше сотні мільярдів доларів.
Російський солдат в Казахстані зараз, умовно кажучи, охороняє інвестиції Шелла, Шеврона, Ексонмобілл, Ені. Охороняє нафтові вишки в Тенгізі і унікальний каспійський нафтопровід (КТК), довжиною 1,5 тис.км. з Атирау (епіцентр заворушень) в Новоросійськ (планова пропускна потужність - 67 млн тонн на рік і 6 млрд. дол. інвестицій).
Читати такожСША вимагають від Казахстану пояснити звернення до ОДКБ, де домінує РосіяРосійський солдат захищає західні інвестиції в Казахстані від "раптової" націоналізації надр: після народних хвилювань в Азії приходять до влади націоналістичні режими, які повертають надра народу.
Як це сталося в Киргизстані, де після чергового "Майдану" були націоналізовані найбільші золоті копальні Кумтор, які належали канадцям.
Так був розвіяний черговий міф про західні інвестиції, як гарантії "невторгнення".
Як показує приклад Казахстану, у випадку, якби Захід свого часу вклав 100 млрд.дол. у Крим і там були б у великій кількості нафта, газ, уран, і метали, включаючи рідкоземельні, то ще не факт, які були б санкції в рамках "Кримського пакету"....
Таким чином, санкційна політика Заходу, подобається нам це чи ні, є аванпостом з інвестиційного видавлювання чужинців і "місцевих", а також з інвестиційного освоєння ще незайнятих великими світовими гравцями просторів.
До таких можна віднести Білорусь і Україну, де внутрішні активи належать державі і олігархам відповідно.
У такому форматі можна або "давити" місцевий режим, або допомагати у відбитті агресії (попутно роблячи ручним місцевий режим).
У випадку ж з Казахстаном, де внутрішній економічний простір зайнято найбільшими ТНК, дилема між санкціями і легким осудом вирішується на користь останнього....