Путін - боягуз, це факт. Він нападає тільки на тих, кого вважає слабкішим за себе. Він не боягуз в тому сенсі, що не готовий битися і вбивати – ми розуміємо, що це натуральний людожер. Він боягуз у сенсі чесної сутички. Він завжди вибирав тільки слабких і тих, кого гарантовано зможе перемогти – Чечня, Грузія, ослаблена революцією Україна. На сильних супротивників лише боягузливо гавкає здалеку або максимум влаштовує гібридні дрібні атаки. І погрожує. Тому, виходячи з цього, ядерна війна – малоймовірний сценарій. Він не піде на супротивника, який сильніший за нього, знаючи, що отримає здачі і навіть в теорії не переможе.
Але мова нижче про інше. У лютому Путін так само вважав, що атакує слабкого. Пам'ятаєте його пасаж про наркоманів на наступний день після вторгнення? Думаєте, він сам у це не вірив? Сумнівів немає, що він і справді вважав українську владу якоюсь «шайкою». Але вийшло все, на щастя, навпаки - в столиці на ключових місцях опинилися потрібні люди, які впоралися на відмінно. І за це увійдуть в історію.
Британське видання The Times повідомило, що це секретар Радбезу РФ Патрушев і директор ФСБ Бортніков переконали Путіна в тому, що необхідно почати повномасштабне вторгнення. При цьому, Шойгу і Герасимова, судячи з усього, поставили перед фактом практично в останній момент. Хоча саме вони і мали виконувати всю основну роботу. І саме вони ж, маючи хребти, могли б своєму шефу популярно пояснити, що «кіна не буде» - другої армії світу не існує, а спецоперація приречена на провал. Але цього не сталося, адже хребтів там немає. Немає ні в кого.
Адже Росія тотально деградувала. Ми, українці, знали це давно - ми це відчували. І про це свідчило море ознак: до початку повномасштабної війни і після - особливо. Російська влада виявилася наскрізь прогнилою і корумпованою системою, яка зберігає свою життєздатність виключно завдяки жорстокості і залякуванню. Про це постійно розповідали хороші росіяни, які нині опинилися у в'язниці, вигнанні або на тому світі. Але тепер ми всі побачили на власні очі - Росією насправді керують бездарні, дурнуваті, ледачі шахраї і злодії.
Цей режим тримається на одній людині, яка оточила себе підлабузниками. Цей режим слабкий і нестійкий. Він приречений на поразку і обвал - це очевидно. Яким би жорстоким він не був. Він не життєздатний в будь-яких навіть середньострокових перспективах. Питання часу і ціни, яку українцям і вільному світу доведеться заплатити, щоб він впав.
Нам пощастило, що там все прогнило. Світу пощастило, що там все прогнило. Страшно уявити, що б нас чекало, май російська людина менталітет, працьовитість і дисциплінованість, наприклад, умовного німця або японця. Тоді все було б інакше. Нам і всьому світу пощастило, що вони бовдури.
"Це все очевидні речі, ми це все знаємо", подумаєте ви. Мораль байки в іншому. Хто цього монстра - яким би він не був крихким - виростив і вигодував? Хто платив йому нафтоєвро і нафтодолари десятиліттями? Хто пустив його за один стіл з пристойними людьми? Ми знаємо відповідь.
Днями Європа в особі Штайнмаєра з його зверненням до німців офіційно розкаялася у скоєному. Європа зрозуміла, що помилилася. Зрозуміла, що була наївною і безтурботною – нехай не відразу, і для цього Україні довелося буквально вибивати і вимивати всі ці дурниці, що засіли глибоко в їхньому світогляді. Дурниці про те, що з Росією вигідно дружити і вигідно їй платити. На щастя, вони починають все розуміти, через вісім років.
А тепер головна думка... Є ж і інший монстр, і він набагато страшніший за Росію. Всі про нього знають: це теж колишня імперія, і вона теж мріє про своєрідний реванш і панування. Там диктатор зовсім нещодавно узурпував владу. Там вірять у своє право захоплювати маленьких сусідів. Там теж є казка про «один народ» з тайванцями. Там не приймають демократію. Там пригнічують інакомислення. У цій країні комунізм. Вони інформаційно закриті від світу. Там теж дуже сильна пропаганда. У цій країні є ядерна зброя і дуже багато конвенційної.
Але, на відміну від Росії, люди там працьовиті. Їхні чесноти - дисципліна, самовідданість спільній справі, системність. Через це вони стали дуже сильні – і небезпечні. Вони, як мурахи, побудували стійку систему, яка сама не обвалиться. Вони зовсім не дурні. Світ від них сьогодні залежний - точно так само, як Європа була залежна від російських нафти і газу. Вони вміло користуються цією залежністю. У них і справді друга армія світу... Вгадали, про кого мова?
І друге питання: чи розуміють США і решта західного світу, що десятиліттями вигодовували монстра колосальними обсягами торгівлі - точно так само, як Європа вирощувала Росію? І що цей монстр майже дозрів: він наїв жиру і став багаторазово страшнішим, сильнішим і небезпечнішим за РФ.
Дуже хочеться сподіватися, що розуміють кристально чітко.
Адже рано чи пізно тамтешній диктатор теж збожеволіє.
Тарас Сидоржевський, головний редактор сайту Главред