У вересні 2022 року в Росії було розгорнуто часткову мобілізацію, в результаті чого в армію окупантів було призвано сотні тисяч абсолютно не боєздатної людської маси, на підготовку якої часом навіть не виділялося і 2-х тижнів.
Командування РОВ (російських окупаційних військ) ставило за мету вирішити проблему з нестачею особового складу через істотні втрати і заткнути якомога швидше основні діри на фронті, домігшись тактичних успіхів. Але на ділі все вийшло не так, як планувалося на Фрунзенській набережній.
Результатом часткової мобілізації стала поява у РОВ великої кількості непрофесійного і неякісного ресурсу, який сам по собі не вирішив проблеми на фронті, а тільки їх посилив і став каталізатором деградаційних процесів в армії.
Зараз російська армія відчуває критичні проблеми з організацією бою в ланці батальйон, рота, взвод. Це пов'язано з тим, що 80% командирів ланки батальйон/взвод не володіють, увага, навіть теоретичними знаннями, не кажучи про реальний досвід з організації наступу.
При організації наступальних або штурмових дій не проводиться практична підготовка, а також не враховуються базові речі, такі як фронт і глибина бойового завдання, тривалість наступу, морально-психологічний стан л/с.
Знову ж таки, все це обумовлено відсутністю професійного офіцерського складу в підрозділах РОВ, від нижньої до середньої ланки.
Як результат, в більшості випадків, управління командирами в ході бою не здійснюється, або знаходиться на низькому якісному рівні.
Унаслідок цього, підрозділи РОВ часто діють гранично шаблонно, здійснюючи одноманітні тактичні дії, без маневрів підрозділами і вогнем, не маючи чіткої послідовності дій елементів бойового порядку, їх зміни при виконанні бойового завдання.
По суті, в більшості наступів РОВ відсутня взаємодія між наступальними підрозділами. Взаємодія відсутня і на рівні між підрозділами вогневої підтримки, в яких так само відсутня навіть базова організація.
Зокрема, підрозділи вогневої підтримки не завжди, а часто дуже рідко, взаємодіють з органами військової та спеціальної розвідки, інженерними підрозділами, підрозділами РЕБ, БПЛА і т.д. Це призводить до зниження ефективності вогневого ураження.
Так само, відсутність професійних кадрів в рядах артилерійських підрозділів призводить і до того, що зростає кількість втрат пострілів, яка не відповідає встановленим нормам, правилам стрільби та управління вогнем. В умовах дефіциту снарядів - це критичне явище.
Так само, низький рівень досвіду призводить до застосування артилерійськими підрозділами засобів вогневого ураження, які не підходять для нанесення істотної шкоди об'єкту, в який ціляться. Це своєю чергою так само веде до безглуздих втрат БК, а так само виявлення позиції і навіть її втрати.
Фактично, російська армія зараз насичена настільки непрофесійною компонентою, що найближчими кількома роками якось відновити офіцерський і якісний ресурс у військах, які хоча б володіють базовими знаннями, не вдасться. З урахуванням тенденцій, ситуація погіршуватиметься.