Поки напруга на Близькому Сході зростає, а США, Іран та Ізраїль ведуть складну дипломатичну та військову гру, все частіше лунають припущення про нову стратегію Вашингтона щодо Тегерана. У своїй колонці публіцист Сергій Клімовський аналізує можливий «японський сценарій», який адміністрація Дональда Трампа може запропонувати Ірану, і пояснює, як ці процеси впливають на глобальну політику і навіть на Росію. Публікуємо погляди автора мовою оригіналу.
Рада з 88 богословів обрала 8 березня Моджтаба Хаменеї головним вченим і лідером Ірану, всупереч застереженню Трампа від 6 березня. Вибори пройшли в диму від палаючих сховищ палива, які 7 березня вразив Ізраїль, але Тегеран в день засідання вченої Ради не бомбили. Трамп відмовився коментувати вибори, коротко сказав: «Подивимося, що буде», і ось чому.
Білий дім пропонує іранцям японський сценарій, за яким Трамп обіцяв 6 березня «Зробити Іран знову великим». Сценарій близький до того, як США швидко вивели в 1945 р. Японію з війни. США вразили імператора ядерним бомбардуванням, і він віддав наказ про капітуляцію. Натомість Японія отримала вічну дружбу США, нові технології і позбулася витрат на оборону.
Команда Трампа правильно вирахувала: рахбар – це така ж єдина людина в Ірані, як і імператор в Японії, яка може віддати наказ припинити стріляти, і він буде виконаний усіма, включаючи КСІР. Президент Пезешкіан, який 7 березня заявив, що Іран не буде стріляти по державах Затоки, якщо звідти теж не будуть стріляти, таким іміджем не володіє. Кілька атак з Ірану 7 березня, включаючи на буксир, який стягував з мілини в Затоці інше судно, це ілюстрували. Не обов'язково, що КСІР здійснив атаки, ігноруючи президента, але відкрите протистояння між ним і КСІР було можливим.
Тому Трамп заявив 6 березня, що він за вибори, але кандидатура Моджтаба Хаменеї його не влаштовує. Природно, Рада обрала сина Хаменеї, незважаючи на те, що він не має вченого звання аятоли. КСІР не залишалося нічого іншого, як з вечора 8 на 9 березня почати присягати новому рахбару, який ще ніяких наказів не віддавав, щоб з ним сперечатися.
Генералів і офіцерів КСІР поставили перед вузьким вибором: присягнути синові героя і мученика, який не подобається Трампу, або їх вважатимуть такими ж агентами Моссаду, яким був генерал Ісмаїл Каані, що командував спецпідрозділом «Кудс» у складі КСІР. Напередодні виборів ізраїльські та турецькі ЗМІ додали оцту і повідомили, що Каані нібито бачили живим і здоровим в Ізраїлі.
У випадку Японії не все було гладко, і це зараз у Вашингтоні врахували. Група військових тоді намагалася захопити палац і змусити імператора скасувати наказ про капітуляцію, але зазнала невдачі. Моджтаб Хаменеї – той рахбар, заколот проти якого для КСІР вкрай проблематичний. Проти будь-якого з інших кандидатів він був можливий, але якщо виступити проти нього, то це приректи себе на поразку. Підрозділи КСІР у будь-якому випадку будуть піддані переформатуванню, і заколот проти нового рахбара – найкоротший шлях до їх жорсткої ліквідації. Це як путч ГКЧП у 1991 р., який дозволив Єльцину розпустити КПРС.
Командуванню КСІР доведеться або виконати наказ нового Хаменеї, який де-факто анонсував Пезешкіан, або підписати собі смертний вирок. Якщо виконають, то їх чекає плавний відхід на солідні пенсії в обмін на відхід з політичного життя. Лібералізація режиму, на яку чекають усі, включаючи Трампа, неможлива без виключення КСІР з політикуму Ірану. Є кілька сценаріїв, тому Трамп і сказав коротко: «Побачимо». Поки він чекає припинення вогню і не заважає Ірану зберігати обличчя.
У цих рамках глава МЗС Аракчі дав 9 березня інтерв'ю американському телеканалу PBS NewsHour, де сказав, що новий рахбар не може коментувати переговори з США, оскільки ще занадто рано. Генерал Маджид Мусаві, командувач військово-космічними силами КСІР, цього дня гордо заявив, що Іран має ракети, які, як і «Фламінго», несуть більше тонни вибухівки і при цьому теж літають «світ за очі».
З 8 березня інтенсивність взаємних обстрілів по обидва боки Затоки знизилася і до 9 березня було враження, що перестрілки йдуть в основному між Іраном та Ізраїлем. Аеропорт в Дубаї працює і в Україні можна очікувати закритих указів про нагороди «За оборону Дубая». Трамп також спокійно поставиться, якщо новий рахбар назве його за традицією «Великим сатаною», як спокійно поставився до того, що мер Нью-Йорка називав його «фашистом».
Друга збита 9 березня ракета, що летіла до військової бази США в Туреччині, до ескалації не призведе. Заява 9 березня КСІР про п'ять уражених ракетами баз США в Іраку теж в порядку речей. З Білого дому теж у відповідь чимось погрожуватимуть. Це триватиме щонайменше до 14-15 березня, після чого перейдуть до ділових бесід. МЗС ОАЕ ще 8 березня попросило Ізраїль не нагнітати і не поширювати чутки, що це нібито армія ОАЕ вдарила 7 березня по опріснювачу на іранському острові Кешм.
Для ділових бесід у Трампа є два сильних аргументи – острів Кешм і острів Харк. Перший контролює вхід в Ормузьку протоку і Пентагон третій день робить зачистку навколо нього. Зайняти острів Харк запропонував 8 березня генерал Кіт Келлог, що відразу потрапило в ЗМІ. На Харку знаходиться термінал з відвантаження 90% нафти з Ірану. Зайняти Харк – це сісти на її розлив, зайняти Кешм – взяти під контроль її вивезення. Коли в Пентагоні говорять про наземні операції в Ірані, то мають на увазі два ці острови або один з них. Оскільки нафта з Ірану і Венесуели – це 18% нафти, що споживається Китаєм, і головна частка в них іранська, то Трампу є про що поговорити з Сі Цзіньпіном у Пекіні 31 березня. У тому числі і про деклерикалізацію політикуму Ірану. Китайці були дві тисячі років безбожниками і без марксизму, тому зрозуміють Трампа.
Ті, хто швидко підрахував, які шалені гроші путінський режим отримає від стрибка цін на нафту через війну в Затоці, явно поспішили. Стрибок короткочасний і гроші швидко урвуть тільки ті, у кого вона готова до відправки і поблизу є клієнт, якому вона гостро потрібна. Вивезення з Затоки не припинялося навіть на початку війни. Близько 5 танкерів вийшли з неї 1 березня, два 2 березня і 3 березня один зайшов в ОАЕ за нафтою. Затишшя після заяви Пезешкіана пожвавило цей рух і реєстратори фіксують лідерство в ньому грецьких судновласників. Схоже, воно відновлюється, не чекаючи заяв Тегерана і Вашингтона. Китайці, як основні покупці іранської нафти, навряд чи хочуть за неї переплачувати, і Тегерану теж потрібні гроші.
Серед тем, які Трамп підніме на переговорах з іранцями, є і тема зброї. У жовтні 2020 року ООН, у розпал пандемії та президентських виборів у США, зняла заборону на продаж зброї Ірану, яка діяла понад 10 років. Після вторгнення 2022 року ра**истів в Україну виник транзит до РФ «товарів подвійного призначення» через Іран. З 1 березня цей коридор фактично закритий.
Трамп, як майстер угоди, може запропонувати Хаменеї тримати його закритим і надалі в обмін на гарантії, що Ізраїль ніколи не буде бомбити Іран. Республіканська партія в найближчому майбутньому не покине Конгрес і може розглядатися як гарант договору і після виборів 2028 року. У таку схему добре вписуються дії Такера Карлсона та Еммануеля Макрона.
Карлсон почав звинувачувати Трампа в тому, що той зробив великим Ізраїль, а не США, і виконує всі забаганки Нетаньяху. Намічається нова тема – Трамп агент Ізраїлю, а не Москви або ФСБ філія Моссаду. При цьому Віткофф і Кушнер повинні прибути 10 березня до Єрусалиму, щоб задати серію незручних питань Нетаньяху, в тому числі і чому він досі не вивів війська з Гази. У ЗМІ вже пишуть про конфлікт інтересів між Трампом і Нетаньяху. У цьому контексті «парасолька Трампа» над Іраном від Ізраїлю не виглядає повною фантастикою і вписується в його «японський сценарій».
У нього вписується і вимога Макрона від 9 березня терміново зібрати Раду Безпеки ООН для обговорення військових дій Ізраїлю в Лівані. Поза сумнівом, чотири постійні члени Ради Безпеки їх засудять, а позиція США буде залежати від позиції Ірану щодо головних пропозицій Трампа. Все це починає нагадувати першу і другу Балканські війни 1912-1913 рр., коли всі, включаючи Болгарію, спочатку воювали з Туреччиною, а потім всі ті ж самі і Туреччина воювали з Болгарією.
Трамп різко змінив ситуацію не тільки в Ірані, але і глобально. Настільки, що після слів Віткоффа – РФ не слід передавати Ірану розвідінформацію зі своїх супутників, в Кремлі схаменулися і почали нав'язувати через «Телегу» обрізок відеозапису, де чувак, схожий на Путіна, скаржиться, що він не може якісно вимовити привітання з 8 березня і тре горло.
Кремлівці зробили зондування – може до РФ відразу застосуєте другу, позитивну, частину японського сценарію, якщо ми цього самі приберемо? Схоже, там вже не тільки колективний Путін, але і колективний професор Соловей. В результаті, США перенесли переговори між РФ і Україною на після 15 березня до прояснення ситуації в Ірані та Ізраїлі.
Сергій Климовський – український історик і блогер, кандидат історичних наук, відомий археолог. Довгий час займався розкопками на території української столиці. Є засновником київського громадського музею "Замкова Гора". У блозі на своїй сторінці в Facebook аналізує питання політики, геополітики, російсько-української війни.