Улюблена тема Трампа - "карти". Які є "на руках", або їх "немає". У України карт "немає", тому Україна має приймати всі умови росіян. Така от "прагматична" логіка.
Але президент США ніколи особливо не задумувався над тим, а чому у України немає карт? А відповідь проста. Їх немає, бо його країна, США, їх постійно відбирала.
1994 рік. Легендарний "Будапештський меморандум". Найсильніші козирі у України забрали США під обіцянку, що "сядуть грати" у разі чого замість нас. Ну а нам, очевидно, без козирів буде спокійніше. Навіщо вони нам? Усі проблеми лише від них.
Але цього було мало. Інші, менш вагомі карти, теж відбирали потроху. Дійшло до відбирання залишків збагаченого урану уже за Обами 2010 року. Під турботливою увагою США Україна різала стратегічні бомбардувальники, ракети, знищувала протипіхотні міни.
Карт ставало все менше, і це бачили всі. У т.ч. і росіяни, які і почали агресію проти України. Тоді США не виконали обіцянку і не сіли грати за стіл власними картами. Вони порадили Україні визнати програш і віддати частину того, що вона мала.
У подальшому США постійно влазили в українські справи. Міняли нам генпрокурорів, вчили боротьбі з корупцією та толерантності. Одна проблема - для захисту цього від росіян у нас не ставало більше "карт". Тому, коли 2022 року почалася агресія проти України, американці просто вивезли посольство та закликали українську владу - тікати. Карт же не було?
Дивним чином, Україна знайшла для опору карти. Картами ставало все. Від радянської зброї, яку не встигли порізати за порадами американців, до незвичного застування дронів.
Зрештою, США були змушені це визнати і почати потроху підкидати "карти". Але мало, пізно, і такі, аби не дай боже не виграти. Бо вигравати - це страшно.
Україна сама шукала карти. Іноді щось знаходила. Але дуже часто їй просто не давали застосовувати те, що Україна сама вигадувала і впроваджувала.
Приміром, сьогодні морські дрони СБУ Sea Baby уразили в Чорному морі нафтовий танкер Dashan, що належить до «тіньового флоту» рф. Судно під прапором Гамбії рухалося у виключній економічній зоні України в напрямку портового терміналу «Новоросійськ». Приблизна вартість такого танкера становить $30 млн, а за 1 рейс він перевозив нафтопродуктів орієнтовно на $60 млн. Через транспортування російської сировини та судноплавство з високим ступенем ризику (з вимкненою системою ідентифікації) проти судна Dashan раніше свої санкції ввели ЄС, Велика Британія, Канада, Австралія та Швейцарія.
Як думаєте, чи могла Україна, яка застосовує морські дрони, вражати ці танкери з 2022 року? Очевидно, могла. Чому ж не застосовувала? Бо ще адміністрація Байдена жорстко блокувала будь-які дії проти російської нафти, аби не спровокувати "зростання цін".
Україні тоді обіцяли, що "картами" будуть санкції. Але проблема у тому, що усі ці санкції, цінові стелі і т.д. реально не блокували російський експорт нафти. Росіяни і далі продавали нафту, заробляючи на шахеди, корейські снаряди, найманців та запчастини для ракет.
Знову Штати надурили Україну. Обіцяли карти - підсунули фантики.
То чому у України "немає карт"? Бо США спочатку їх всі забрали, потім обмежували надання нових мінімумом, не давали Україні створювати нові і робили все, аби у України точно були "гірші карти" за росіян.
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.