Китай стурбований. Зовсім не варварськими методами ведення росіянами війни, про що китайські посли зашепотіли на вухо партнерам на переговорах по усьому світу. Зовсім ні.
Китай оцінює післявоєнні перспективи і бачить їх такими, що перемога Росії призведе до її повної ізоляції (читай – посилення тиску на Китай), а поразка Росії призведе до посилення ролі і впливу США (читай – посилення тиску на Китай).
Це закономірний підсумок, коли береш у партнери на глобальну гру проти Заходу недорозвинену бензоколонку.
Читайте такожСтерв’ятник в очікуванні: яку гру щодо Росії веде Китай
Але китайські страхи – це простір для дипломатії. Китай хоче гарантій на майбутнє. І такі гарантії у вигляді економічних «пряників» йому міг би надати то й же ЄС, де охочих загострити відносини з Китаєм ще менше, ніж у ситуації з РФ.
Китай має зрозуміти, що антипутінська коаліція не перетвориться автоматично на антикитайську (хоча би тому, що Китай є економічною наддержавою). І якщо Піднебесна в цей драматичний момент історії знайде хоч якісь точки дотику з США і ЄС, то вони і послугують основою і нормальних відносин у майбутньому, і, хто знає, можливо, навіть нової світової архітектури безпеки.
Читайте такожВійна Росії в Україні вигідна Китаю, або Як Путін за Піднебесну робить усю брудну роботу
А що має зробити Китай? Небагато. Можна з повагою ставитись до того, що, дотримуючись кодексу честі, Пекін відмовляється засуджувати свого союзника Росію, але жоден кодекс честі не вимагає від Китаю надавати Росії ресурси на війну, яку з Китаєм ніхто не погоджував.
Богдан Яременко, народний депутат України, дипломат