У Британії заявили, що не готові давати нам гарантії, як у НАТО. Тому що ми не член НАТО. В яку вони нас не приймуть. Але воювати з РФ треба.
Позиція Лондона щодо нашої війни - це такий мікс американської політики "довгої війни" і турецької політики "клина, що врізається".
З одного боку, як і для США, тривала війна в Україні і довгострокове ослаблення РФ дають Британії фон, привід і поле для поступового цементування свого позиціонування як альтернативного полюса впливу, автономного гравця на Заході, що повертається до глобальної ролі в світі.
Для цього ослаблення РФ має бути довгостроковим, поетапним і багаторівневим, що передбачає продовження війни в тій чи іншій формі.
З іншого боку, як і для Туреччини, війна створила можливості для Британії "врізатися клином" в цю ситуацію з метою досягти більш тактичних і приземлених завдань: посилити свої позиції в Балто-Чорноморському регіоні, відпрацювати нещодавно створені механізми санкційного тиску, зайняти нішу головного антагоніста РФ в Європі, цементувати свою позицію окремого гравця, стати одним із зовнішніх стейкхолдерів ситуації, пом'якшити свої розбіжності з Європою, посилити "натівську лінію" в ЄС.
Навіть візит Бориса Джонсона до Саудівської Аравії наступного дня після того, як там стратили 81 людину, був покликаний спробувати вирішити питання збільшення видобутку нафти, що показало б, що Лондон, а не Вашингтон, зумів про це домовитися з Ер-Ріядом. Хоча у Джонсона теж не вийшло.
Читати такожПутіну не судилося взяти Україну: коли Захід втрутиться у війнуБританці мають рацію в тому, що будуть дивитися на те, під чим підписуватися. Дуже багато залежатиме від того, як будуть виписані гарантії безпеки і зобов'язання сторін. На прикладі Лондона ми вже бачимо, що, можливо, список гарантів буде іншим на виході переговорів.
Тому що одна справа декларувати підтримку, а інша - брати на себе юридичні військові зобов'язання. Заяви Британії - це і спроба відразу знизити очікування їх участі, і запрошення до торгу з приводу того, яка ціна їх участі, і що вони отримають натомість, не тільки від України, а скоріше в рамках нового переділу світового впливу.