Якщо вже DeepState написав “досить політизувати”, то час лікнепу про те, чим “кордон” між Кримом і континентом 02.22 відрізняється від потоної лінії оборони росіян та нашої оборони Донбасу та Півночі.
Що потрібно для того, щоб забезпечити таку оборону, яку росіяни побудували на півдні? Прикриття з повітря, артилерією та ППО для:
1. Статичних позицій самої оборони. Цих самих окопів. Бо окопи без прикриття будуть розібрані ворожою артою і авіацією.
2. Логістики. Бо оборона в окопах без забезпечення дуже швидко закінчиться через голод, відсутність пального та БК.
3. Тилових позицій. Щоб ДРГ і частини, що прорвуться, не перерізали логістику і не вийшли в тил.
І навіть за наявності усього цього ЗСУ зараз поступово, дуже обережно та послідовно руйнують оборону РФ, розмиваючи і передові позиції, і далекобійні засоби ураження, і логістику. Бо така оборона дуже вразлива до методичного впливу.
А давайте згадаємо вводні, з якими ми зустріли 24.02.2022 і як провели перше півріччя війни.
Тотальна перевага РФ:
1. В повітрі. Вони не змогли знищити нашу авіацію та подавити ППО, але Росія має перевагу в десятки разів. І особливо на півдні через бази в Криму і на Кубані.
2 В артилерії і ракетних силах. Нагадаю, що ще влітку 2022 Росія випускала по 10-15 снарядів на кожен один наш.
3. В інженерній техніці, засобах мінування та розмінування. Те, що українські сапери робили ручками росіяни переважно робили і роблять спеціальною технікою.
Перевага в рази:
1. В бронетехніці.
2. В засобах ППО.
А тепер про південь. Окей, ми нарили окопи. Скільки часу пішло б на те, щоб росіяни при тій перевазі стерли б нашу менш потужну артилерію, позбивали б літаки, зруйнували логістику і залишили наші війська, які б героїчно сиділи в окопах без забезпечення і прикриття? Небагато. І усі ті, хто на час наступу сидів би в окопах або померли б, або були б у полоні. Маневрувати і відступати у них би шансу не було.
І щоб не носитися з Чонгаром. Під прикриттям арти та авіації росіянам ніщо не завадило б навести переправи і спокійно переправитися за кілька годин. Така реальність. Ми б не могли їм ніяк завадити, бо ХАЙМАРС і західної арти у нас тоді не було. І так, я вже це писав, але повторю. В умовах атак з усіх боків, реального інферно можна було розгубитися. Вибачте, неприємно, та так також буває.
А тепер - чим відрізняється Північ і Донбас від Півдня.
Північ. Тут Росія не могла повною мірою скористатися своєю перевагою у повітрі та в арті, і тільки на Півночі тактика з “впустити колони, відрізати, знищити” могла спрацювати. Дякуючи природі і обмеженій кількості маршрутів пересування.
До речі, якби росіян намагалися так само зупиняти на кордонах - люди на цих позиціях просто були б знищені за добу-дві. І це нічого б не змінило крім кількості загиблих від першого російського удару.
Донбас. На Донбасі знесення позицій потребує багато часу. Навіть якщо це просто оборона в промисловій зоні чи об'єктах інфраструктури (згадайте Аеропорт). Донбас складається з урочищ, посадок, індустріальних об'єктів (побудованих з запасом під ядерну війну), шахт і тут навіть логістику організовувати простіше.
Але і тут працювала перевага Росії в арті і авіації, як тільки умови для оборони були не такі сприятливі. Піски знесли в нуль. Саме артою. А там було нарито і налито доволі багато. Люди які кажуть, що південь треба було обороняти як Маріїнку та Авдіївку просто прирекли б значну кількість вояків на доволі безглузду смерть чи полон.
Не треба думати, що в ЗСУ 9 років сиділи ідіоти, які не знають де і як будувати оборону. З 2014 до 24.02.22 ми не збільшили парк арти в 5 разів, і літаків в 20 разів. Але чи було це реальним?
Без помилок точно не минулося. І агентів вистачало, і багато чого. Але загалом все склалося навіть краще для нас, ніж могло. Це зараз ми можемо бути дуже розумними і оцінювати можливості лютого 22 виходячи з наявних зараз сил і засобів. Але це лицемірство на межі з ідіотизмом.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.