Рік минув. Кардинально змінилася логіка Путіна. У лютому 22-го всі його дії були спрямовані на захоплення України, на перемогу над нею, на встановлення гегемонії РФ в Європі. Сьогодні, він вже не може не відчувати, що ця мета недосяжна.
Насправді те, що відбувається прямо зараз: перекладання відповідальності за «СВО» на Герасимова, концентрація сил для наступу, спроби прорвати нашу оборону ціною життів десятків тисяч чмобиків, вербування зеків, яке відстрочує чергову хвилю мобілізації – це його остання спроба оволодіти ініціативою у війні (не тільки на фронті).
Після того, як йому це не вдасться, його дії будуть спрямовані вже не на контроль над ситуацією, а на створення хаосу: в Росії, в Україні, у світі.
Усі його дії будуть спрямовані на затягування війни. Мова вже не про перемогу, а про власне виживання.
Поки йде війна - він живе, і він при владі. Кінець війни означає І кінець Путіна. Тому він буде робити все, навіть найбільш нелогічні речі, щоб затягнути війну.
Він втягуватиме в неї якомога більше росіян, лякатиме і шантажуватиме Захід, нав'язуватиме нам якісь переговори, намагатиметься залучити до війни інші країни, трансформуючи її в світову. Але дороги до миру для нього вже немає. Вона ще є для Росії, але особисто для Путіна вона вже закрита. І це потрібно розуміти.
Особливо тим нашим союзникам, які все ще сподіваються на переговори, хочуть продовжувати телефонувати йому, яким потрібен діалог і т. д…