Спецпредставник президента США Стів Віткофф вважає, що можна закінчити війну – досягнути мирної угоди між Україною та Росією – до кінця року чи навіть раніше. Але я не надто вірю в закінчення війни в 2025 році, оскільки Росія не готова проводити серйозні переговори. Москва висуває завищені вимоги, які, очевидно, не можуть бути виконані, а також намагається реінтерпретувати те, що лунає на переговорах, у вигідний для себе спосіб. Тобто Росія не демонструє жодних суттєвих зрушень і прагнення досягнути мирної угоди.
З іншого боку, цілком можливо, що США та іншим нашим західним союзникам вдасться зробити так, що Росія опиниться в складній економічній ситуації, бо буде обкладена санкціями та обмеженнями, які будуть не просто стримувати її експорт, а серйозно впливати на економічні показники, соціальну сферу та можливість фінансувати війну. За таких умов Росія може піти на певні елементи угоди, не переймаючись при цьому зобов’язаннями про зупинку війни чи довготривалий мир. Вона використає тимчасове перемир’я для нарощування зусиль, щоб потім нас звинуватити у зриві перемир’я та знову почати війну.
Тож, імовірно, до кінця року американцям та європейцям вдасться зробити росіян більш зговірливими. Але все впирається у здатність, можливості та наявність політичної волі. Політична воля європейців складна і неоднозначна. За рахунок самих європейців нам не вдасться добитися запровадження повного ембарго на торгівлю росіян. Американці бачать необхідність у збереженні певного невеликого простору, тому Трамп буде намагатися зберегти режим переговірного вікна, через це уникатиме жорстких санкцій проти Росії.
Втім, слід зауважити, що Трамп – це фігура, яку не можна передбачити на довгостроковий період. Він може змінити свою позицію на 180 градусів досить швидко. І тригером може стати будь-що, будь-яка навіть побутова або психологічна річ. Тому завжди є ймовірність, що ситуація зміниться на краще для України.
На даний момент я скептично ставлюся до можливості укладання мирної угоди між Росією та Україною до кінця 2025 року. А от зниження інтенсивності бойових дій і зведення до критичного мінімуму бойових зіткнень по лінії фронту, як на мене, цілком реальне вже цього року. Але при цьому сторони будуть промацувати слабкі місця одна одної.
Чи станеться так через виснаження Росії? З одного боку, можна говорити про те, що літній наступ росіян провалився, як написало видання BILD, але з іншого – є захоплені російськими військами населені пункти і кілометри нашої території за літо. Та співвідношення втрат і досягнутих результатів точно вже не таке, як було раніше у росіян. Навіть у 2024 році у Росії було більше здобутків, аніж у 2025-у.
Та тут є важливий момент: росіяни зараз не використовують військову техніку, а накопичують її. А це свідчить про очікування можливості здійснити прорив, причому не тактичний прорив, який ми спостерігали нещодавно (під Добропіллям, – ред.), а оперативний, який відбуватиметься за участю танкових з’єднань. А це вже йдеться про просування не до десяти кілометрів, а на сотні кілометрів. Це серйозна загроза.
Крім того, очевидно, що росіяни нарощують потенціал завдання повітряного удару по Україні. Наскільки я розумію, зараз росіянам немає сенсу витрачати значну частину арсеналу, і вони чекатимуть вікна можливостей для наступу. А якщо наступу не буде, ворог вкотре використає повітряний потенціал для удару по Україні перед опалювальним сезоном.
І все це на тлі переговорів, заяв, обіцянок, вкидів, ІПСО про те, що Росія, можливо, скоро буде готова до переговорів, піде на поступки. Також обговорюються різні сценарії. Але жодних дій росіян такого плану ми спостерігати не будемо.
Трамп і його команда сподіваються на швидкий прогрес і укладання угоди між Росією та Україною в найближчі місяці. Але справа тут не тільки в прагненні Трампа отримати Нобелівську премію миру. Він справді хоче здобути лаври переможця. Попри всі погрози представників команди Трампа і думки наших експертів про те, що Трамп може вийти з переговорів, він цього не зробить. Трамп настільки зав’язнув у зовнішньополітичних конструкціях на українську тематику, що перемкнутися на якусь іншу тему він просто не може.
Трамп приречений займатися Україною. І йому потрібна крапка у цій війні, а тому він робитиме все для того, щоб її поставити. Але примушувати до завершення війни Трамп більше буде Україну, ніж Росію.
Нас будуть примушувати до зговірливості набагато більше, а Росію будуть намагатися замирювати, тобто пропонувати їй якісь угоди, як говорить Трамп, «deal», які будуть втягувати РФ у геополітичний порядок денний, де Україна втратить для неї цінність. Можливо, Росію намагатимуться залучити до якихось великих енергетичних проектів, розподілу сфер впливу у світі, створення нових доданих вартостей у космічних або океанічних розробках. Тобто Трамп пропонуватиме Росії нові конструкції, де можна не тільки заробити, але й зафіксувати позицію наддержави, чим він буде підігрувати амбіціям Путіна та обіцяти повернення Росії у велику лігу. Україна тоді втратить сенс для росіян, і стануть можливими тактичні поступки з боку Росії в обмін на якісь великі примарні перспективи.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда
Віталій Кулик (22 вересня 1976, Київ) – український політичний експерт, колишній головний консультант Національного Інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО. З 1998 року і досі – директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.