Росія домінує на газовому ринку Європи - вона забезпечує 41 відсоток газу по імпорту, що значно перебільшує норматив ЄС про ”третину з одного джерела”. Відповідно, вона має можливості впливати на ринок, який виявився дестабілізованим внаслідок обмежень економічної активності через карантин.
Нагадаю, що минулого року ціна на газ у Європі була небачено дешева і опускалася нижче 50 доларів за 1000 кубометрів. Зараз маятник хитнувся в інший бік і цим скористалась Росія для того, щоб проштовхнути “Північний потік-2”, адже неодноразово звучали наративи з російського боку - Газпрому та низки речників - про те, що, мовляв, коли добудується газопровід і якщо Європа не чинитиме перешкоди, то на європейський ринок прийде більше газу і ціни впадуть. Хоча можливості доставити більше газу на ринок ЄС наявні і без ПП-2, але Росія свідомо не збільшує постачань, бо намагається здійснити цінову ескалацію, щоб змусити європейців потім відмовитись від приведення ПП-2 до відповідності з європейським законодавством. Мовляв, потім європейські країни постануть перед вибором - або продовжувати дотримуватися своїх “папірців” газової Директиви ЄС, або мерзнути.
Зараз Росія подала документи на сертифікацію першої нитки “Північного потоку”. Якщо вони отримають сертифікацію, то, звичайно, вони потім зроблять інтервенцію за ринок, але не з метою, щоб обвалити ціни на газ, а щоб показати динаміку зменшення ціни - мовляв, сертифікуйте другу нитку ПП-2 і тоді і усе буде “в шоколаді”.
Насправді, елементи шантажу присутні ще з травня поточного року, просто зараз Росія грає на підвищенні ціни. Так само вони можуть грати і на зниженні, однак, скоріше за все, Росія утримуватиме високу ціну на газ. Умовно кажучи, якщо зараз ціна на газ перевищує 900 доларів, то вони зроблять “подарунок” європейцям і знизять ціну на 100 доларів, мотивуючи тим, що це бізнес і “нам так вигідно”.
Не думаю, що стратегія буде однозначно успішною. Адже якщо вони встановлять надто високі ціни, то, по-перше, скраплений газ з азійських ринків почне більше йти до Європи, а по-друге, у Європі почнуть більше спалювати вугілля, адже попри усю європропаганду, воно нікуди не поділось. Ціна на вугілля, звісно, теж виросла, але не так шалено, як на природний газ, тож ті самі німці будуть спокійно палити вугілля і таким чином обсяг імпортованого газу скорочуватиметься.
Тож поточний виграш Росії приносить короткотерміновий результат Газпрому, однак у довгостроковій перспективі це - стратегія втрати ринку, тому що чим вища ціна, тим більшою буде пропозиція з боку інших постачальників.
Головне завдання Газпрому зараз - протягнути “Північний потік-2”, тому вони надають перевагу короткотерміновим ефектам, щоб полякати європейців і отримати своє.
Крім того, цим вони намагаються показати, що навіть готові піти, знову ж таки, заради порятунку Європи від холодної зими і газового голоду, навіть не чекаючи, коли німецький регулятор видасть сертифікат ПП-2 (що теж, до речі, під питанням), на сплату штрафів і почати експлуатацію раніше.
Та незважаючи на зростання ціни на газ на європейських хабах, для українських побутових споживачів вона буде такою, яка визначена річними продуктами Нафтогазу, тобто 7,96 гривень за 1000 кубометрів. Комерційного і імпортованого газу наразі не так багато, але, звичайно, по мірі того, як Україна входитиме у наступний рік, імпортувати газ доведеться і ціна на нього буде іншою. Але поточне зростання на нас відобразиться через підвищення тарифів на комунальні послуги, зокрема, на постачанні тепла та гарячої води.
Читайте такожГТС України буде втрачена, а РФ завдасть удару: у Києві поставили ультиматум ЄС щодо транзиту газуРазом із тим, я б не малював катастрофічних сценаріїв (принаймні, поки що). Проблеми можуть початися і вже цього сезону, адже невідомо, якою буде зима, але більш проблемним може стати наступний опалювальний сезон, якщо у Європі триматимуться високі ціни на газ. Бо пересічний український споживач, як правило, людина з невеликими статками, тож зростання цін на газ пропорційно тому, як це відбувається на європейському ринку, призведе до соціального вибуху. Тому зрозуміло, що влада намагається утримати тарифи на газ на якомусь мінімальному (виходячи з нинішніх обставин) рівні. Але це матиме зворотній ефект, адже за дешевий газ усе одно доведеться платити споживачам.
Тому ця ситуація не виглядає надто оптимістичною, але вона і не катастрофічна. У 2009 році Україна вже проходила через варіант повної зупинки постачання і транзиту газу через Україну. Єдина відмінність того, що зараз робить Газпром, у тому, що вони вмонтували усе це у канву гібридної агресії проти України і, на відміну від 2014 року, коли одномоментно було припинене постачання газу, зараз він робить те саме, але повільніше, бо тепер вони б’ють по транзиту.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з питань енергетики, спеціально для Главреду