Мало собі уявляю, щоби після скількох випробувань Євросоюз відмовив Україні у членстві. Так само мало собі уявляю, щоби такий вступ відбувся під час війни. Тому саміт ЄС у Києві мав підтвердити, що як тільки війна завершиться ніхто навіть і не подумає піддавати сумніву європейську перспективу України. По суті, саміт у Києві - це де факто продовження політичних перемовин про повноправне членство України у Євросоюзі.
Але окрім підтвердження серйозних, але загальних політичних намірів саміт мав і цілком конкретні речі для обговорення. Влітку минулого року разом із статусом кандидата Україна отримала 7 пов’язаних із реформами пунктів (боротьба з корупцією, судова реформа, ставлення до нацменшин, медійне законодавство), обовʼязкових до виконання. І якщо ми хочемо аби процес вступу до ЄС не був загальмований ці пункти треба виконати. Критична точка – це весна цього року, коли відбудеться моніторинг їх виконання. У Києві на саміті, вочевидь, відбувалася звірка годинників.
Звісно, хочеться, аби ЄС звертав увагу не лише на інституційні зміни в Україні, а на ціннісні. В останній рік ми вкотре довели, що європейське розуміння свободи для українців – це невідʼємна їхньої ідентичності. Навіть більше. За готовністю захищати ці цінності українці цілком можуть дати фору деяких поважним членам європейської спільноти.