Саму поїздку Порошенка на Донбас і те, що він привозив бійцям полуницю я би не критикував, бо у піарі критикують лише тих політиків, які комусь не подобаються.
Інша справа, що своєю поїздкою він фактично прикрився від чергової неявки на допит у СБУ. Тобто тут благою справою прикривають небажання підкоритися закону.
Очевидно, що будь-який громадянин, який би не з’явився на допит в СБУ, Генпрокуратуру, МВС міг би очікувати на якісь санкції. Тобто Порошенко розуміє, що йому нічого не загрожує, а тому він може дозволити собі не з’являтися на допити.
Тим більше що справи, відкриті щодо Порошенка не виглядають такими, що відкриті для досягнення результату. Таке враження, що між владою і Порошенком насправді існує таємна домовленість і фактично йде гра у піддавки. Тобто для суспільства створюють ілюзію про те, що проти Порошенка відкриваються справи (а зважаючи на те, що у Порошенка такий захмарний антирейтинг, це багатьом подобається). У той же час, усі ці справи або невдовзі закриваються, або не мають реальної судової перспективи - чи то вони відкриті за обставин, які не можна довести, чи то навмисно розвалюються самими силовими відомствами.
Ці домовленості можуть бути зумовлені кількома чинниками.
Перший - вплив Порошенка на вулицю. Свого часу, у перший рік президентства Зеленського активно поширювалися інформація щодо фінансування структурами, наближеними до Порошенка, вуличних акцій протесту. Владу вони непокоїли і вона їх відверто боялася. Тому однією з домовленостей могло бути стримання фінансування.
Другий - час від часу ми бачимо, що за владу голосують ті чи інші фракції. І це може бути не тільки умовно дружні групи “Довіри” і “За майбутнє”, а й “Голос”, “Батьківщина”, ОПЗЖ, а іноді навіть і ЄС (як у випадку з ринком землі).
Читайте такожУ Порошенка різко відповіли Зеленському на "вирок" і вибухнули звинуваченнямТретій - відносини Порошенка із Заходом. Деякі із західних політиків можуть бути незацікавленими у реальних кримінальних провадженнях щодо Петра Олексійовича, які були б доведеними до логічного завершення.
Четвертий - спільні економічні інтереси. Як у Порошенка економічне збагачення було одним з його інтересів під час його перебування у владі, так і поступово на цю ділянку входять і представники якщо не найвищого ешелону влади, то, принаймні, її середньої ланки.
П'ятий - корупціогенність усього українського політикуму. Адже за умов посадки топ-політика, інформація може стосуватися сфери чиновників, інших політиків, бізнесменів тощо. Тобто у даному випадку може бути незацікавленість усього українського політикуму і державного апарату.
І Порошенко це теж розуміє, тому і дозволяє собі більше, аніж собі можуть дозволити не лише звичайні громадяни, а й інші політики.
Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова мистецького об'єднання "Остання барикада", спеціально для Главреду