"Вагнерівці" – це проект російських спецслужб. У нього була своя еволюція: він починався як звичайна оргструктура воєнної розвідки Російської Федерації, але потім там отримали свій розвиток і комерційні відгалуження, потім з'явилися політичні підґрунтя. Що, в принципі, стало кульмінацією цього недопутчу, в якому так звана ПВК Вагнер (тому що це не приватна військова кампанія, бо такого поняття немає в російському правовому полі) відігравала основну роль. І це, очевидно, прояв боротьби різних угруповань, які зараз формуються довкола Путіна.
Білорусь зараз є основною базою "вагнерівців". Також в Білорусі зараз розміщена ядерна зброя. Крім того, в Африці Росія починає нову гру, яка спрямована на хаотизацію цього континенту з метою створення нових загроз для Європи і в цілому колективного Заходу. А основним інструментом цього процесу стали, знову ж таки, "вагнерівці" або структури, які умовно можна буде називати ними. Хоча очевидно, що це буде діяльність російських спецслужб через прикриття ось такими організаціями.
І в рамках цього всього процесу Росія намагається сформувати новий вузол проблем для НАТО, щоб створити гібридні умови для розхитування єдності Заходу та його готовності допомагати Україні. В будь-якому разі кінцевою метою всіх цих дій є примус Заходу та України до підписання певних домовленостей на кшталт Мінських, в яких би не згадувалася Росія. Або згадувалася, але не в тому контексті, в якому зараз Україна говорить про перемогу. Для України перемога над Росією полягає у трьох компонентах: деокупації всіх українських територій (тобто виведення російських військ з території України), покарання воєнних злочинців включно з Путіним і компенсації за завдану шкоду у розмірі, наприклад, трильйона доларів. У Мінських домовленостях не було згадки про жоден із цих пунктів.
Для Росії і для Кремля було б ідеально вийти на такі домовленості. І для цього створюються оці проблеми у вигляді як прямих загроз для НАТО, так і опосередковані через хаотизацію тієї ж Африки, щоб створити загрози вже для Європи і потім почати її хитати. Прямі провокації Білорусі, в тому числі військові, вкладаються в цю конструкцію. Якщо моя гіпотеза є вірною, то Росія через Білорусь буде продовжувати штурхати НАТО.
Є Литва, є так званий Сувалкський коридор між Литвою і Польщею, які простягається між Білоруссю та Калінінградською областю Росії. Там дуже багато можливостей для здійснення агресії не напряму, але гібридними способами розхитувати ситуацію в цьому районі та змушувати НАТО якось реагувати. При цьому ця реакція може бути не такою, як ми думаємо, бо в нашій парадигмі НАТО має сконцентруватися і жорстко відповісти Росії та Білорусі.
Насправді НАТО не готове до такого жорсткого кроку – протягом останніх півтора роки воно уникає прямого конфлікту з Росією та його ескалації. Тобто Росія буде провокувати НАТО на відповідь, знаючи, що воно не відповість. Тому росіяни дозволяють собі залітати на 3 км на територію Польщі вертольотами, знаючи, що їх не зіб'ють. Якби вони залетіли б до України, то їх би стовідсотково збили б, і на цьому би все закінчилося. Так само, як Україна знищила ракетний крейсер "Москва", я впевнений, що США чи жодна інша країна ніколи б не наважилася на це. Можливо, лише Велика Британія і Туреччина – це дві країни, які б за певних умови могли наважитися на такий крок. Україна не має з цим проблем, а от Польща і Литва – побачимо. Але Росія вважає, що вони слабкі і не підуть на провокацію конфлікту.
Михайло Самусь - військовий експерт, заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань. (ЦДАКР).
У період з 2009 по 2015 рік очолював Європейський офіс ЦДАКР і Defense Express в місті Прага, Чехія. Керував військово-політичними проектами аналітичного центру ЦДАКР. Був головним редактором Вісника експортного контролю, журналістом Defense Express.
Виступи та публікації Михайла Самуся регулярно публікуються у відомих українських та зарубіжних виданнях.
Михайло Самусь, спеціально для Главреда