Отже, офіційно конфлікт у трикутнику «Путін-Шойгу-Пригожин» закінчився. Але ніхто не досяг повного успіху. Не дивлячись на бурхливі вимоги ображеного міністра оборони Шойгу, Путін не наважився розправлятися з Пригожиним за цей карикатурний бунт, щоб не посилювати угруповання Шойгу-Герасимова в армії. Шойгу доводиться терпіти публічне приниження, бо на фронті без змін, а Пригожин не покараний. Для армії це доказ того, що, маючи величезні військові ресурси, дует Шойгу та Герасимов не має відповідних політичних ресурсів.
Стравлюючи Пригожина і Шойгу, Путін намагається залишитися арбітром між різними угрупованнями влади і свого оточення, але після бунту Пригожина всі розуміють, що російський президент втратив роль балансира і арбітра між вежами Кремля. Тепер він всього лише лідер наймогутнішого владного угруповання, а не господар або арбітр для всіх інших.
Для Пригожина офіційно місце заслання змінили з Білорусі на Африку, але частина вагнерівців під власним ім'ям залишилися в Білорусі і максимально наблизилася до кордону Польщі. Мабуть, до польських виборів у жовтні, з боку вагнерівців, слід очікувати прикордонних провокацій, які за планами Кремля повинні вплинути на виборчу кампанію в Польщі.
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) — український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби "Український барометр". Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь у першій президентській кампанії екс-прем'єр-міністра України Леоніда Кучми.
З 2003-го-керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, директор соціологічної служби «Український барометр».