Ви знаєте, що "Вагнер" безупинно вбиває тисячі своїх людей в лобових атаках на укріплення в Соледарі і Бахмуті, просуваючись на 100-200 метрів в день.
Це виглядає чистої води божевіллям, але мені здається, що в ньому є своя система. У мене ось така теорія.
Якщо зараз Вагнер, втративши навіть десятки тисяч людей, зможе проломити українську лінію оборони (в жахливий мороз і в одному з найбільш укріплених місць на всьому фронті), то Кремль отримає те, що йому гостро зараз необхідно – доказ ефективності такої тактики.
Як наслідок, буде дано зелене світло набагато більш масштабній операції.
Пригожин зможе прийти до Путіна і сказати: "у мене було 70 тисяч багнетів і впевненість у своїх силах. Проти мене - загальна переконаність, що Бахмут взяти не можна. Я це зробив. Якщо у мене буде 500 тисяч, то так, 300 тисяч з них загине, але Київ я візьму".
Чим далі, тим більше я впевнений, що саме для цього "Вагнеру" і потрібні Соледар з Бахмутом. Не в гіпсових і соляних копальнях справа, як вважають західні ЗМІ. І не в якійсь їх особливій стратегічній важливості (вона дуже відносна). Справа у прагненні Пригожина на практиці довести свою брутальну ефективність.
І ви знаєте, якщо зараз він зуміє захопити хоча б Соледар, Путін надасть йому півмільйонну армію. Більш того, він може зробити Пригожина (не)офіційним главою Генштабу і надати в його розпорядження ресурси не тільки Міністерства оборони, але і всієї Російської Федерації.
Але не від хорошого життя Путін готовий піти на такий крок.
Проблема в тому, що в цій війні жоден зі штатних генералів ніяк не може йому показати позитивного результату. Ні Герасимов, ні Шойгу, ні Суровікін, ні Росгвардія, ні Кадиров – ніхто. Офіційні силовики виявилися абсолютно безсилими.
Якщо в цих умовах Пригожин, який прийшов з боку (або навіть сплив з дна), потрібний результат надасть, Путіну доведеться йому довіритися, бо інших варіантів для нього просто не залишається.
Відступ і поразка для нього категорично неприйнятні. Назад дороги вже немає і не буде.
Програна війна для нього = втрата влади = в'язниця або навіть ешафот, а то і доля Каддафі. Тому навіть ефемерний план перемоги, який в моменті буде здаватися йому хоч частково реалістичним, отримає повну підтримку загнаного в кут російського вождя.
Тут, для нього звичайно, виникають величезні політичні ризики: передача левової частки силових ресурсів країни в руки гранично жорстокої і владолюбної людини з самого соціального дна – затія a priori небезпечна.
Але відчайдушні часи вимагають відчайдушних рішень. До того ж Путін вважає страховкою від вагнерівського перевороту інфернальну репутацію Пригожина в країні і світі, яка (як він вважає) згуртує проти нього еліти і не дасть йому і шансу на захоплення влади. (Я, до речі, не був би настільки впевнений у цьому).
Більш того, я вважаю такий переворот все більш імовірним: Вагнер і Пригожин зараз стрімко набувають власної військової легітимності, всіляко підкреслюючи, що перемоги в Бахмуті і Соледарі, які ще не відбулися – це виключно чевекашна заслуга, до якої офіційні структури та інститути Російської Федерації відношення не мають.
Якщо ж такі перемоги відбудуться (це, звичайно, не факт, але якщо), то лояльність російських солдатів до Пригожина може стати вищою за їхню лояльність до Путіна і навіть власної країни.
(Тут хочу зауважити, що тумблер легітимності перемикається в свідомості широких народних мас часто непомітно, без клацання, але наслідки цього перемикання стають зрозумілі всім і відразу. Якимось чарівним чином всі одночасно розуміють, що ранковий всесильний правитель до вечора стає менш ніж ніким, а його вірний слуга раптово заполоняє собою весь простір влади).
У такій ситуації ніякого формального військового перевороту або путчу може і не знадобиться. Просто всі приймуть даність, що в країні новий правитель.
Думаю, що Путін своїми руками штовхає історію саме в цьому напрямку, надаючи Пригожину не тільки війська, а й право вважатися успішним військовим лідером.
Ну і треба сказати, що все це означає для України. Знову ж таки, це моя теорія, ніяких інсайдів у мене немає.
Спочатку, я думаю, що Пригожин і його люди зроблять все що тільки можна, пожертвують величезною кількістю техніки і людей (та хоч усіма), аби тільки захопити в доступному для огляду майбутньому Соледар і Бахмут. Але якщо(!) вийде, то далі, на Краматорськ і Слов'янськ вони не підуть, а направлять свою енергію на спробу захоплення (або оточення) Києва ударом величезної армії з Білорусі.
Є і другий варіант: Пригожин, отримавши під своє командування півмільйона вірних особисто йому солдатів і офіцерів, спробує сам стати президентом РФ. Путін, який в ході війни так нічого і не виграв, зате багато чого втратив, не зможе свою владу зберегти. Варіант - в РФ може початися громадянська війна.
Будь-який з цих сценаріїв майже напевно призведе до завершення нинішньої війни і запуску якихось дипломатичних процесів..
Ну і ще один важливий момент: я розумію, що звучить це все досить фантастично, але, якщо розібратися, то рік тому точно так само звучали б багато сьогоднішніх новин. Є про що подумати, загалом!