Історик і публіцист Сергій Клімовський вважає, що Кремль відмовляється від припинення вогню, бо сподівається дотягнути до президентських виборів у США й домовитися з Вашингтоном і Пекіном про поділ планети на трьох, а також розуміє, що відновити війну після паузи буде вкрай складно. Автор порівнює стратегію Москви з діями бандита, який узяв заручницю, і пояснює, чому тягнути час до 2029 року не вийде. Публікуємо його роздуми.
Надія Москви на поділ планети помре в Шеньчжені
Є дві основні причини, через які кремлівці не погоджуються на припинення вогню з подальшими великими й довгими переговорами.
Перша - ідея пропетляти, нічого не змінюючи, до президентських виборів у США, яка зміцніла після перемоги Демпартії на виборах до Конгресу і підживлюється також ідеєю Ушакова: можна домовитися зі США та КНР про поділ планети на трьох. Після 2014 р. в Москві носилися з ідеєю поділу спочатку тільки зі США, але потім помітили, що є ще й КНР. Це не змінило концепцію, але створило труднощі. Обама і Трамп їм відмовляли, а потім Байден у 2022 р. забив цвяхами двері до кімнати з лінією прямого зв’язку з Москвою на вимогу естонців. Хочеться написати: надія кремлівців померла в Шеньчжені, але подібне не вмирає в одну мить.
Друга - якщо кремлівці погодяться, то відновити бойові дії їм буде вкрай складно. Це не ситуація осені 2014 р., коли вони в Мінську підписали де-юре не просто припинення вогню, а «вічний мир» і через два місяці його порушили, бо вирішили, що без Дебальцевого їм жити не можна. Зараз бойові дії набагато масштабніші за локальні бої за Дебальцеве, і якщо їх припинити на два місяці, як вимагали Трамп і Макрон навесні 2025 р., то їх відновлення буде сприйняте всіма як спроба № 3 захопити Україну. А ще Байден і європейці клялися: якщо РФ втретє вторгнеться в Україну, то вона дізнається, що Будапештський меморандум - не просто папірець.
Тому кремлівці вигадують для себе різні пояснення, чому вони не згодні на припинення вогню та подальші переговори. Кремлівці чітко розуміють: переговори будуть не швидкими, звісно, якщо РФ одразу не виведе війська, і зрештою вони переговори програють. Програють, бо Європа під тиском адміністрації Трампа перейде до повної блокади РФ. Ба більше, США підштовхнуть до цього й країни Азії. Це стане повторенням сценарію блокади Ірану, коли Пакистан та Ірак закривають пункти пропуску або кажуть, що закривають. Закривають на тлі Ормузу, закритого для Ірану.
Кремлівці можуть гордо послатися на дідів і СРСР, які жили в блокаді, і на те, що в РФ бездонні комори, в яких усе є. І те, й інше неправда. СРСР ніколи не був у блокаді, за винятком 1918–1921 рр., у зв’язку з громадянською війною, але тоді ще не було СРСР, і в РРФСР була інша структура економіки, інший технологічний уклад та інші споживчі запити. Повернути РФ до них проблематично з багатьох причин, при тому, що цей варіант у кремлі розглядають і частково реалізують із 2023 р.
Але різкий розворот буде вкрай болісним, і ніхто в Москві не дасть гарантій, що в його процесі РФ збережеться як державне утворення. Натуралізація економік у регіонах і зникнення величезних доходів від експорту - це те, що руйнує зв’язки між ними та Москвою. Це і є частиною стратегії Трампа, за допомогою якої він хоче зупинити війну.
По суті, він ставить кремлівців перед вибором: припиніть війну, виведіть війська, змініть політичний режим, і ми із задоволенням займемося з вами різними бізнесами. Якщо ні, то нарікайте на себе.
Було б помилкою сказати, що всі в кремлі проти пропозицій Трампа. Але вони в ситуації, коли і хочеться, і колеться, і скрепи тиснуть, і взагалі лінь щось робити. Плюс виникають фантазії на кшталт - давайте поділимо планету на трьох, всупереч нашій агітації за багатополярність. Ми вже ділили Європу з Гітлером, у Ялті ділили Євразію і хочемо повторити. Ця манія росіян когось із кимось ділити може закінчитися тим, що поділять їх.
У Москві вагаються, але продовжують дотримуватися стратегії бандита, який приставив ніж до України як до заручниці й вимагає подати йому гелікоптер, пароплав чи коня з грошима, на яких він поскаче, попливе чи полетить у землю обітовану й житиме там, ні в чому собі не відмовляючи. Але оскільки всі московити не можуть полетіти на Місяць, навіть окремо взяті кремлівці, то це стратегія в нікуди, а не в землю обітовану. В нікуди, бо Москва вимагає ще й від третини до половини тіла заручниці, але з таким «багажем» на Місяць не полетіти.
Тому Трамп поводиться як психолог у детективі: слухає скарги бандита про важке дитинство, стояння на колінах, половців і печенігів і вмовляє опустити пістолет і вийти з піднятими руками, поки снайпери на даху беруть бандита на мушку. Бандит може не послухатися, вбити заручницю й спробувати втекти без грошей і коня, але тоді його спокійно вбивають або беруть живим після перестрілки. Сюжет, багато разів обіграний Голлівудом. При цьому заручниці не обов’язково помирати, куля може застрягти в «Біблії» під сукнею, або оперативно спрацюють лікарі.
На роль лікарів-реаніматологів Трамп у 2025 р. визначив свій Фонд для відновлення України, що робить погрози Москви вбити Україну малопродуктивними на переговорах, а всю таку стратегію - тупиковою. Кремлівцям варто частіше дивитися вестерни і таке інше.
У ролі снайперів на даху зараз виступають естонські та фінські «гарячі хлопці», які розповідають, як спостерігали в біноклі за тим, як українські дрони мочили ракетний корвет «Наро-Фоминськ», коли в Абу-Дабі тривали переговори. У Москві таки дожартувалися про «гарячих хлопців» і забули, що гібридна війна, якою вони постійно лякають Європу, - це вулиця з багатостороннім рухом.
Кремлівці самі винні - вимагали переговорів без припинення вогню, замість того, щоб погодитися на припинення вогню та переговори. У результаті в мосту до Криму з другої спроби відвалилася арка. Може ще статися землетрус на Тамані, і цей півострів стане архіпелагом із дрібних островів. Трамп не має наміру писати книжку «Як я чотири роки вмовляв Москву припинити війну». Пропетляти до 2029 р. не вийде.
Сергій Клімовський - український історик і блогер, кандидат історичних наук, відомий археолог. Тривалий час займався розкопками на території української столиці. Є засновником київського громадського музею «Замкова Гора». У блозі на своїй сторінці у Facebook аналізує питання політики, геополітики, російсько-української війни.