Поговорили. Офіційні повідомлення про результати зустрічі Путіна і Сі Цзиньпіна скупі і банальні. Путін заявив, що відносини двох країн досягли небаченого раніше рівня і висловив надію, що вони будуть розвиватися й надалі, особливо наголосивши на сфері енергетики. Це означає, що Росія чіпляється за останню надію стати сировинним додатком до китайської економіки. Але і в цій сфері росіянам доведеться поборотися за увагу «старшого брата». Адже у Китаю є значно кращі пропозиції, ніж ненадійна «Сила Сибіру». Адже поруч є величезні газові родовища Туркменистану та Ірану. До речі, саме ці дві країни увійшли в суходольний транспортний коридор, який вирішив будувати Китай до Європи. Разом з Туреччиною, до речі.
Тому якщо вже говорити про формальний привід для зустрічі – третій форум міжнародного співробітництва «Один пояс – один шлях», - то Росія, вочевидь, залишилася на узбіччі цього шляху. Звісно, який може бути «коридор» в Європу через Росію?
Втім, для Путіна це сьогодні далеко не головне. Йому треба якось зберегти обличчя. Для цього треба досягти хоч якогось прийнятного результату у війні з Україною. Тому сьогодні критично важливі поставки китайських дронів та іншої продукції військового призначення з Китаю. А отже, треба доводити свою лояльність, пояснюючи китайському брату свої дії, які останнім часом не можуть не розчаровувати Сі. Авансом китайський лідер похвалив Росію за «обраний шлях національного відродження» і «захист державного суверентіету». Це означає, що Москва не повинна в жодному разі бігти домовлятися із Заходом раніше, ніж це зробить сам Пекін. Напевно, Путін приїздив, щоб твердо це пообіцяти.
Інша мета поїздки Путіна – вийти нарешті з міжнародної ізоляції. Після того, як російського президента фактично відмовилася приймати на саміті БРІКС Південна Африка, можливість побувати йому з офіційним візитом у «далекому зарубіжжі» розгладається російською дипломатією як великий успіх.
Максим Розумний – український політолог, філософ, поет. Доктор політичних наук (2007 р.), кандидат філософських наук (1996 р.), голова Наукового товариства "Гуманітарна колегія" (з 1997 р.), член науково-експертної колегії при Кабінеті міністрів України (з 2008 р.), пише Вікіпедія.