Заява Лукашенка про вихід Білорусі зі Східного партнерства через санкції ЄС – це фактично декларація про відмову від євроінтеграції, основним вигодонабувачем з неї були явно Путін і Росія.
Я дуже добре пам’ятаю, як Білорусь свого часу дуже довго йшла до Східного партнерства – її туди не поспішали приймати, не надто підтримували і країна фактично випрошувала для себе це право. Бо для них це був момент збереження противаг проти відвертої експансіоністської позиції Росії.
Доки Білорусь ще могла гратися в певну незалежність і свій власний вибір, доти вона чіплялася за Східне партнерство, хоча воно й не накладало жодних зобов’язань, але це було фактором хоч і невеликої, але незалежності.
Абсолютно так само, як Путін раніше тиснув на Януковича, щоб зірвати угоду про Асоціацію з ЄС, вже багато років він бухтить на Лукашенка, щоб зірвати членство Білорусі у Східному партнерстві.
Незважаючи на те, що статус учасника партнерства нижчий за Асоціацію з ЄС, для Путіна це, вочевидь, не менш неприємно, відповідно, зараз Путін досяг свого. Бо санкції проти Білорусі не передбачали повного позбавлення прав Білорусі у Східному партнерстві, але під тиском Путіна Лукашенко зробив це сам.
Читайте також"Санкції - це безсилля": Лукашенко назвав ЄС "мерзотниками" і зробив заяву про воєнний станВласне кажучи, далі можна очікувати лише одного – поглиблення інтеграції Білорусі з Росією, та її, по суті, поступової анексії і ще більшої ізоляції. Причому ізоляція буде провокуватися і організовуватися не стільки західними партнерами, а скільки під тиском РФ та з ініціативи самого Лукашенка.
Для України таке рішення білоруського президента створює, у першу чергу, військові ризики, тому що поступове поглинання Білорусі не відбуватиметься у вигляді швидкої анексії – вже наступного року, згідно різних оцінок, можливе повне підпорядкування білоруської армії, силових структур відповідним органам.
Що це означає для України – навіть зайве говорити. Треба просто розуміти, що до такого поглинання будуть включені, в тому числі, і прикордонні війська, силові структури, що вже саме собою означає для нас те, що зайва тисяча кілометрів кордону з Білоруссю фактично стане для нас російським кордоном.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду