Переговори щодо завершення війни знову опиняються в центрі уваги. Але чи є реальні передумови для компромісу між Україною та Росією? Віктор Андрусів аналізує позиції сторін, ситуацію на фронті та в тилу, економічні можливості Кремля і роль Дональда Трампа. Чому новий раунд переговорів навряд чи принесе прорив, які зміни можуть вплинути на їхній перебіг і на що Україні варто розраховувати цього разу - читайте в авторській колонці.
Щоразу, коли виникає тема переговорів потрібно згадувати чому не вдались попередні. Ключовою формальною причиною провалу переговорів є вихід України з Донбасу. Ця позиція є відправною точкою російської делегації, і неможливість її виконати є нашою відправною точкою. Чи змінилось щось в цій позиції з нашого чи російського боку? Ні.
Орки люблять говорити, що домовлятись треба виходячи із “ситуації на полі бою”. То ж в цьому році вона в нас краща ніж в попередні. За 2026 рік станом на зараз орки захопили в 3-4 рази менше території чим в 2024 і 2025. Після операції “Вівальді” їхні плани взяти Слов'янськ і Краматорськ до весни, знову стали примарними. Однак, значно гірша ситуація в тилу. Як і слід було очікувати, державне управління повністю провалилось у підготовці до зими. Так, протистояти балістиці і реактивним дронам в таких масштабах дуже складно. Але ні я, ні будь-хто мінімально свідомий не зможуть зрозуміти, як Київський водоканал опинився без резервного живлення. Особливо враховуючи, що перший досвід відключення води був 9 січня. І ні, це не тільки питання місцевої влади, хоча і її теж. Тож на переговори ми виходимо із сильною позицією на фронті, і дуже складною в тилу. Жодних підстав поки нам відмовлятись від Донбасу - не має.
Відповідно, орки виходять із не вирішеними питаннями на фронті, а вони обіцяли захопити весь Донбас Трампу обіцяли ще в 2025 -му, але водночас, з дуже сильним фінансово-економічним бекграундом. Ціна на нафту досягла такого космосу, що Кремль і в снах такого не бачив. Тому путін легко може закривати внутрішньо-економічні питання, і ще збільшувати видатки на війну. Як і в нас, жодних підстав у путіна відмовлятись від ідеї захоплення всього Донбасу і не тільки - не має.
Тому сторони їдуть на переговори без шансу досягнути компромісу в тому, що не дало їм зробити це і раніше. Зрештою, на переговори з рф знову їде Мединський. А це фігура без будь-якого впливу. Дмітрієв має набагато більший вплив на переговори, чим цей недоукраїнець.
Однак, є дві важливі змінні, яких не було раніше. Трамп програв вибори в Конгрес, а це означає, що його можливість сприяти мирній угоді має час до січня. Після цього він не зможе впливати на переговори, і домовитись зі США не вийде аж до інавгурації нового Президента в січні 2029. А оскільки і для нас, і для орків США мають бути стороною мирної угоди - цей час має значення. З іншого боку, я б не переоцінював інтерес орків до цього, оскільки путін вважає, що США завжди його кидають.
Друге, на цих переговорах буде підніматись питання гарантій безпеки Україні і росії, з боку європейців. Саме тому, їх представники будуть допущені до участі в переговорах, чого раніше не було. Знову ж таки, простору для домовленості тут дуже мало. Бо гарантії безпеки для рф - це слабка Україна, а для європейців гарантії безпеки - це сильна Україна. Втім, саме в цьому блоці можуть бути якісь зрушення і зміни від переговорів.
Хоча ці переговори навряд чи принесуть якісь гарні новини щодо завершення війни, ми маємо не забувати, що завжди є побіжні домовленості. Як обміни полоненими, гуманітарні операції, можливі домовленості по Чорному морю. Все це є важливим для нас.
Тримаймося. Інші варіанти для нас тільки гірші.
Підтримуємо збір.
Віктор Андрусів – політичний і громадський діяч, заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (2015-2016), радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016-2020). Нині – боєць ЗСУ, пише Вікіпедія.