На тлі чергового удару по Печенегам, що забрав життя 10 осіб, та зростаючого геополітичного тиску - від погроз перекрити КТК до планів Кремля щодо морського протистояння в Тихому океані - експерт Олексій Копитько складає картину того, що відбувається «на землі» та «на Землі». На його думку, єдиний вихід для України та Європи - змістити лінію фронту на схід, оскільки Росія здатна утримувати нинішній статус-кво ще щонайменше рік. Публікуємо його аналіз.
Через два тижні - осінь. Трохи більше 100 днів до зими.
Ми перебуваємо тут.
1. На землі.
Приблизно о 08:40 18 серпня росіяни завдали двох ударів «бандеролями» по населеному пункту Печенеги (37 км на схід від Харкова, близько 40 км від ЛБС). Цілеспрямовано били по жвавому вранці місцю – району автостанції. Одна «бандероль» влучила прямо в кафе (загинули працівники та відвідувачі), друга - у стоянку біля автостанції. 10 осіб загинули, 20 поранено/постраждали.
Вночі росіяни з РСЗВ обстріляли Ізюм (поранили 9-річну дитину та 18-річного юнака), ввечері кидали по Ізюмській громаді КАБи.
Дрон атакував чергову АЗС безпосередньо в Харкові. І т.д.
Суми, Запоріжжя, Херсон – ситуація аналогічна.
Список військових злочинів Росії оновлюється щодня.
10 тривог у Києві – як нагадування.
2. На Землі.
Трамп визначив Ормузьку протоку як територію США. За цим маренням ховається підготовка до битви за майбутнє між Pax Silica та WAICO.
Казахстан намагається врятуватися, приєднавшись одразу до обох ініціатив. Частина важливих гравців (Туреччина, Саудівська Аравія, Швейцарія, Мексика, Канада…) – тримають дистанцію.
Імператор Сі через місяць приїде до США, але навіть до ООН не піде, бо тема дуже конкретна.
Через три тижні - перший раунд битви за Німеччину. Початок річного політичного періоду, в рамках якого опоненти ЄС хочуть «допомогти» привести до влади більш «національно орієнтовані» сили у Франції, ФРН, Італії та відвертих девіантів у Польщі, на тлі занурення Британії у внутрішні проблеми (до яких наочно додалася зміна клімату).
3. Росіяни переконали всіх, що Путін готовий піти на ескалацію через створення масштабної гуманітарної катастрофи в Україні, а також глобальної нестабільності на продовольчому ринку. Одним із наслідків якої буде нервозність в Африці. І що? Правильно. Нові мігранти до Європи. Десятки «сеут» одночасно.
Через шизофренічні заяви про те, що не можна ганьбити дідів-прадідів та «цілі СВО», російські офіційні особи озвучують конкретні деталі. Заступник голови МЗС РФ Михайло Галузін у недавньому інтерв’ю заявив: «…Потрібні, серед іншого, конкретні юридично зобов’язуючі гарантії безпеки Росії, які виключать рецидиви агресії колективного Заходу на наших західних кордонах…».
Російський журналіст Олексій Венедіктов в одному з недавніх ефірів уточнює: Путіну потрібен нейтралітет України. Як мінімум.
Путін заявив про готовність розгорнути морське протистояння з Європою в Тихому океані, оскільки там проходять європейські судна та здійснюються поставки в інтересах європейських країн. А європейським ВМС особливо немає на що спиратися. І американці не допоможуть, з огляду на гучну заяву Трампа на адресу Південної Кореї.
У поєднанні з відкритими погрозами Росії перекрити КТК (нафта до Європи з Казахстану) формується досить однозначний вектор тиску.
4. Щодо України буде точно те саме, що й рік тому: спроба демонтувати ракетну програму, підрізати далекобійні перевезення та змусити піти на поступки під приводом «боротьби з корупцією», паралізувавши все, що ще якимось дивом працює.
Але оскільки минулого року це не вдалося, внесуть поправки.
По-перше, будуть масштабно тиснути на Європу, щоб вона відмовилася від допомоги Україні.
По-друге, посилять терор проти цивільного населення в Україні.
Звучить/виглядає страхітливо...
Пікантність у тому, що завдання для Європи не вирішується тим, що Україну віддадуть на поталу й розграбують Кремлю. Навпаки - у цьому випадку все погіршується, і про європейський спосіб життя можна буде забути.
Але й продовжувати війну на виснаження в тому дусі, що зараз, не вийде. Росія буде валитися, але терпіти. І рік ще точно витримає.
Вихід лише в тому, де збігаються інтереси України та Європи. А саме: зрушити кордон на схід, як мінімум у межиріччя Дону та Волги, а краще - за Волгу. Набір практичних рішень для цього - відомий, потрібна політична воля.
Інакше наземний кордон природним чином зміститься до обмілілого Дунаю та в межиріччя Вісли й Одри.
А решта Європи розбиратиметься: йти їй прямим шляхом, шляхом заблукалих чи тих, хто під гнівом?
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.