Міністерство оборони Росії призначило нового командувача окупаційними військами в Україні. Ним став начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов. При цьому колишнього командувача Сергія Суровікіна призначили його заступником.
Така зміна кадрів демонструє, що Суровікін, очевидно, не впорався із тими завданнями, які перед ним ставилися. По-перше, він не зумів захопити Донецьку область до кінця 2022 року. По-друге, не зумів утримати оборону Херсону, через що російські війська були змушені відступати на лівобережжя Херсонщини. По-третє, він не виконує задачі ракетного терору, а вочевидь, розрахунок російських військ будувався на цілковитому блекауті, який мав би вже статися. Але цього не відбувається, і тактика ракетного терору, попри те, що росіяни застосовують велику кількість ракет та дронів, повною мірою не спрацьовує.
Це також показує і те, що у Росії є структурні проблеми всередині армії. Плюс часта зміна командувачів не призводить до добра, бо щойно командувач вникає до суті справ, продумує і намагається реалізовувати якісь операції, його знімають з посади. Тож така кадрова перестановка грає на нашу користь.
Крім того, ця зміна повʼязана з тим, що Путін вирішив іти ва-банк. Коли начальник Генштабу РФ командуватиме усіма військами, це означатиме, що уся армія працюватиме на війну з Україною.
Фактично це означатиме тотальну війну із ризиком оголошення загальної мобілізації та перекриттям кордонів. Ми чуємо зараз, що Захід усе більше підтримує Україну і фактично оголошує про створення альянсу. Зокрема, президент Польщі Анджей Дуда у Львові фактично заявив, що танки Leopard нам передає міжнародний альянс. А це означає, що Росія готує, як вона вважає, відповідь, яку, звичайно, може назвати повноцінною війною і говорити про, що, мовляв, НАТО воює проти РФ і росіянам потрібно мобілізуватися. Тому у Кремлі продовжать концентруватися на тому, що і раніше – продовження ракетного терору, введення більшої кількості мобілізованих до бойових дій, а також підготовки ударних угруповань серед мобілізованих для використання їх у наступальних діях проти українських військ навесні.
Але, звісно, для української армії задачі незмінні - нам потрібно накопичувати сили для контрнаступу та відбивати атаки ворога. Росіяни, ким би не був командувач військ, розвернути свої плани на 180 градусів не можуть. До того ж, треба розуміти, що Герасімов – офіцер танкових військ, а танків у Росії зараз не так багато. Тому росіяни, напевно, щось думатимуть і з цього приводу. Що саме – побачимо найближчим часом.
Зважаючи на це, ризики повторного наступу РФ зберігаються. Під загрозою може опинитися північний схід, оскільки може спробувати здійснити наступ з Білогородської та Курської областей, з окупованої Росією частини Запоріжчини, а також зі Сходу, де зараз тривають активні бойові дії. Плюс ніхто не знімає з рахунків наступу з Білорусі. Але усі можливі шляхи наступу прораховуються українськими силами оборони, які готуються дати відсіч таким спробам окупантів. Не кажучи вже про те, що ЗСУ намагатимуться випередити ворога і здійснити контрнаступ першими.
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, спеціально для Главреду