Російський диктатор Володимир Путін здійснив візити до КНДР і В'єтнаму. Одна з причин цих візитів суто путінська, а інша взаємопов'язана з позицією Китаю, тому що КНДР усе-таки більше економічно залежна від Китаю, ніж від Росії.
Перше і найочевидніше завдання, яке стояло перед Путіним - це організація масштабного виробництва зброї на території КНДР. Росія може дати для цього технології, гроші, сировину, тоді як Китай обладнання, а сама КНДР може загнати на заводи, щонайменше, від двохсот-трьохсот тисяч до мільйона людей, які в потогінному стилі будуть гнати зброю.
Друге завдання - організація нової точки напруги у світі. Тобто якось намовити Кім Чен Ина, щоб він або напав на Південну Корею, або зробив переконливі кроки, щоб передусім США перелякалися, і це допомогло б розпорошити їхні сили в регіоні (адже Південна Корея є союзником Штатів, і на її території перебувають американські війська).
Третє завдання Путіна - продовження серії погроз щодо ескалації. В останніх погрозах йшлося про плани РФ дати зброю в регіони, в яких її ще немає. У зв'язку з цим не виключено, що, наприклад, може йтися про ракети, які зможуть долетіти до США, тактичні ядерні ракети, які зможуть збільшити потенціал Ірану і КНДР.
У випадку з В'єтнамом і його співпрацею з Росією у створенні центру ядерних технологій, мова, ймовірно, йде про "мирний атом" і будівництво атомної електростанції, оскільки росіяни всіляко намагаються залучити "Росатом" скрізь, де тільки можна. Але, найімовірніше, В'єтнам вимагатиме від РФ, щоб вона сама фінансувала проєкт, а тому вигоди для Росії в цьому буде небагато. Водночас про можливе отримання В'єтнамом ядерної зброї можна говорити лише теоретично, оскільки проти категорично виступатиме Китай, якому вкрай не цікава тема розповсюдження ядерної зброї, тим паче в азійському регіоні.
Ще одна версія, за якою Путін міг поїхати в КНДР, пов'язана з його проханням Кім Чен Ина про відправлення 100 тисяч військових в Україну. Однак я вважаю таку версію малоймовірною, тому що Кім Чен Ин усе-таки жорсткий азіатський тоталітарний керівник, порівняно з яким навіть сталінський режим був гранично м'яким. Тому він, напевно, не ризикне відправляти свої війська під чуже командування з непідконтрольними йому зброєю та ідеологічною обробкою, оскільки це може загрожувати його владі.
Одна справа прокачувати людей на те, що навколо злі американці, які будуть тебе пригнічувати, і зовсім інша - посилати людей, наприклад, під Бахмут, щоб невідомо що захищати. Адже навіть у такому тоталітарному суспільстві, як у Північній Кореї, це може викликати питання. Тому такий варіант для Кім Чен Ина більш ризикований, ніж якщо він почне виробляти зброю на своїй території.
Кім Чен Ин буде таким собі Лукашенком у кубі з азіатською витонченістю. І Путіну буде дуже непросто, адже він всіляко монетизуватиме приїзд Путіна в очах Сполучених Штатів Америки, щоб ті швидше ворушилися і давали йому ще більше ресурсів. Крім того, він буде більше говорити, менше робити і при цьому постійно брати гроші з Путіна.
Але масштабування виробництва зброї в будь-якому разі створює загрозу для України. Інша справа, чи віддасть КНДР її Росії, оскільки Кім Чен Ин може використати її для ударів по Південній Кореї. Про такий ризик свідчить реакція Південної Кореї, яка заявила про те, що перегляне своє ставлення до поставок зброї в Україну.
Агресори бачать очевидну слабкість Сполучених Штатів Америки і нахабніють на очах. Тому в цьому випадку Україна має право вимагати допомоги, яка допоможе довести РФ до стану, коли вона буде ні на що не здатна. А для цього Заходу ще потрібно зловити за руку Китай, який стоїть за всією цією свистопляскою, адже західна система працює за принципом покарання за доведений проступок.
Тому США мають отримати суттєві докази провини Китаю, тоді можливі додаткові санкції. Хоча, ймовірно, ситуація вже давно пройшла ту точку, в якій його можна налякати санкціями.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда
Тарас Загородній - політтехнолог і експерт. Понад двадцять років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях як політтехнолог, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу як експерта.