Вороги України на Заході - від Тейлор Грін до німецької АдГ - очікувано вчепилися в "антикорупційні протести": навіщо, мовляв, допомагати Україні, якщо все одно розікрадуть. Гірше того, напружилися і друзі України в Європі.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) вважає, що Росія використовує внутрішні протести в Україні як інструмент інформаційної війни, щоб дискредитувати українське керівництво і послабити міжнародну підтримку Києва.
Утім, і так зрозуміло, кому це вигідно. Росія намагається наступати на Україну одночасно на фронті та в інформаційному просторі, щоб зруйнувати єдність країни, організувати хаос, підірвати оборону зсередини.
Знаєте, як виглядає з боку, з Німеччини, ситуація з "антикорупційними протестами" в Україні? Озброєні бандити намагаються зламати двері і увірватися в будинок, щоб пограбувати і вирізати сім'ю, яка там живе. А сім'я скандалить з приводу того, чия черга мити посуд.
Я принципово не даю коментарів щодо внутрішньополітичної ситуації в Україні. І зараз не готовий оцінювати, чи було правильним рішення Зеленського про встановлення президентського контролю над антикорупційними органами, тим паче президент уже готовий його скоригувати. Зрозуміло, що проблема корупції реальна, і більшість учасників протестів щиро хочуть добра своїй країні. Однак ці протести приховано роздмухує російська п'ята колона, завдання якої - дестабілізувати політичну ситуацію в Україні.
Путін хоче - і не приховує цього - знищити Україну як незалежну державу, а українців як самостійний народ. Практика російської влади на окупованих територіях свідчить, що вона намагається провести культурний геноцид, знищити українську мову і культуру. Кремль прагне, за прикладом свого китайського великого брата, перетворити Україну на подобу Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю, тобто на великий концтабір, де корінне населення перебуває під тотальним контролем і репресується за найменші прояви самобутності. Влаштовувати внутрішні розбірки в умовах такої страшної загрози - смерті подібно.
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".