Коли Пу заявляє про готовність переговорів і одночасно ставить ультиматуми, то це може говорити про реально сильну переговорну позицію або блеф з метою показати свою позицію більш потужнішою ніж вона є насправді.
Якщо перший варіант, то він готовий піти на переговори, але виключно на власних умовах. І хоча ці умови можуть бути неприйнятними для іншої сторони, але він переконаний, що зможе досягнути цих цілей військовим шляхом. А переговори потрібні, щоб зменшити дорогу ціну цих вимог.
Якщо другий варіант, то він це робить з ціллю отримати більш вигідну переговорну пропозицію. Вимагати максимум, щоб зійтись по середині. У цьому випадку, переговори йому потрібні не менше ніж нам, але він цього не покаже, адже це ослабить його переговорну позицію і дискредитує його серед своїх.
І хоча в нас замало офіційних даних, щоб зрозуміти рівень зацікавленості Пу в переговорах, але потрібно розуміти наступне.
Почавши війну з Україною, Пу загнав себе в пастку. Коли від результату закінчення війни буде залежати саме його майбутнє. І ось саме ця боязнь за своє життя, змушує його піднімати ставки.
Спочатку, після провалу бліцкригу він поставив на виснажливу війну. А потім через нерішучість Заходу та слабкість самої України, він побачив що може обернути поразку в перемогу. І зараз коли він бачить, що його стратегія війни на виснаження є результативною, то він буде її дотримуватись допоки вона працюватиме.
А тут потрібно відмітити, що війна виснажує Україну більше ніж РФ. Відбувається це тому, що за два роки економіка РФ краще адаптувалась до війни ніж економіка України. І кожного разу коли хтось рахує, що економіка РФ може протриматись декілька років, то не забувайте, що в нас все ще гірше.
А це значить, що стратегія Пу на виснаження правцюватиме до того часу, поки в Україні буде залишатись поточна ідіотська економічна політика, яка нас буде ослаблювати і давати Пу сигнал продовжувати цю війну.
Тому всі ці нюанси треба теж враховувати. І замість того щоб переконувати себе, що Пу зацікавлений в переговорах, то краще працювати в напрямку посилення власних переговорних позицій.
Павло Вернівський - економіст, аналітик. Експерт Інституту ім. Олександра Поля. Спеціалізується на макроекономіці, історії економіки.