Війна - це завжди чорний ящик. Ми дуже приблизно знаємо, що на вході. Як відомо, численні військові експерти сильно помилялися, оцінюючи потенціал сторін перед 24 лютого і деякий час після. Потім все занурюється в горезвісний туман, переводячи невизначеністю, а вже що, коли і яким чином виявиться на виході, стає ясно тільки заднім числом, та й то далеко не одразу. Іноді історикам потрібні десятки років, щоб докопатися до істини.
Звичайно, хотілося б більше знати і розуміти про нинішню битву за Донбас, але карти Генштабу, ні нашого, ні російського, нам не покажуть, а якби і показали, то чи багато ми, чайники, там би зрозуміли? Враховуючи те, що і генералам далеко не все зрозуміло. Залишається безуспішно намагатися вгамувати болісний інформаційний голод крихтами відомостей неясної якості з соцмереж.
Із загальних речей, доступних аналізу, слід звернути увагу на одну важливу обставину. Росії все складніше вести війну, спираючись на нинішні можливості армії. Скоро вже два місяці, як ведуться бої, значна частина угруповання вторгнення і тих, хто підтягнувся пізніше, виведена з ладу. Серед тих, кому пощастило вийти, сильні настрої ні в якому разі не повертатися назад. Старі контракти розриваються, охочих укладати нові набагато менше, ніж потреби доукомплектування. Нинішня м'ясорубка ще більше загострить цю проблему. Незалежно від успіхів на Донбасі перед Путіним усе виразніше замаячить необхідність оголошувати мобілізацію. Робити це він не хоче і резонно побоюється.
У верхівці російської влади вже сумніваються в тому, що почати війну в Україні було правильним рішенням Путіна. Топ-чиновники почали розуміти, якими наслідками обернеться вторгнення. Але Путін відступати не готовий.
Масова мобілізація означатиме визнання війни війною, а недопущення війни – це один із наріжних каменів кремлівської пропаганди. Адже зараз в Україні російські війська проводять як би антивоєнну спецоперацію, щоб не допустити великої війни, за що населення має бути вдячне вождю. А тут що ж, виходить, начальство війну таки допустило? І ті, хто виходив на протести, називаючи війну війною, не обмовляли Збройні Сили Російської Федерації?
Ну і, звичайно, факт мобілізації засвідчить, що Збройні сили, в які були вбухані колосальні кошти, виявилися нездатними впоратися з українськими «націоналістичними батальйонами», а Шойгу чомусь не тільки не розстріляний, але продовжує керувати Міністерством оборони.
Окремий момент, що масова мобілізація – це дуже дорого. Війна і без того обходиться бюджету у величезні витрати, а поставити під рушницю сотні тисяч цивільних, і це при тому, що і військові мотивовані так собі, – завдання граничної організаційної складності і дорожнечі. Але кремлівських більше хвилює інше. Підтримка війни-невійни гарантована доти, поки вона йде в телевізорі.
Читати такожВійна в Україні протверезила Путіна: чи зважиться він на ядерний удар і мобілізацію в РосіїБільшість готова погоджуватися з політикою, якщо вона дозволяє більш-менш зберігати звичний спосіб життя, в якому ця сама політика ніякої ролі не грає. Власне, до такої поведінки режим, як путінський, так і радянський, з якого путінський виник, сам людей привчав: займайтеся своїми справами, тут без вас порішають. Мобілізація військова вимагає іншого рівня мобілізації психологічної, а вона інертному населенню глибоко не комфортна.
І доведеться така кампанія виведення "дорогих росіян" з комфорту, якщо вона почнеться, на той період, коли вже відчутним чином стануть позначатися санкції. Про те, що "у другому – на початку третього кварталу" в економіці Росії почнуться серйозні проблеми, відкритим текстом заявила глава Центробанку Ельвіра Набіулліна. Путін і так влаштував своїй країні ідеальний шторм, затяжна війна з широкою мобілізацією його різко посилить.
Знову ж таки, ми можемо лише припускати, коли і до чого це все призведе. Але хороших варіантів для Росії не залишилося.