Подивився все-таки інтерв'ю Путіна. Змусив себе.
Лекцію про "історію" напевно все-таки безглуздо критикувати як текст про історію. Це текст - нав'язливе мислення, з великою кількістю порушень логіки. Це не про історію, це міф, у якому живе Путін. Викладено красиво, жваво і плавно. І я розумію, що якийсь середній житель Росії проковтне це із задоволенням. Там про несправедливість з боку Заходу, про штучну Україну для руйнування Росії, одурманених росіян, які вважають себе українцями, і силу своєї Росії, яка знищить брудні задуми імперіалістів і покарає зрадників. І велика образа, що Захід відкинув, і готовність помститися за це.
Наполегливий заклик: "гу домовтеся ж зі мною, визнайте, що я міць. Так, усе навколо - імперська моя спадщина, але я не буду більше нікого бити. Але Польщу і Прибалтику не чіпати, я хороший. Але ви мене образили, і я помщуся, але я не буду більше нікого бити. Просто домовтеся зі мною так, як мені буде приємно. Ви маєте поважати мене". Ну, це і про бачення Путіна, і про те, що сил не вистачає для виконання задуму самостійно. Можна виконати тільки разом із Заходом, за згоди Заходу.
Що стосується цієї моторошної міфології - то вона, звісно, моторошна й абсурдна. Але я хочу зазначити, що наша - про жертву і колоніальний статус, приниженість і жагу помсти - така сама нав'язлива і жалюгідна. Ті принижені Заходом, а ми Росією. Другосортність - це не в нас, а в Росії, ми треті в нашій міфології.
Але, що важливо і критично, за всієї нав'язливості Путіна, всередині все той самий, не похитнутий, намір знищення України. Він не виник під час війни. Про те, що Україна штучне утворення, Путін говорив ще до 2014 року. Зараз він просто відверто говорить про це. І цей намір ніяк не ослаб. Він не зупиниться, хіба що на певний час. Поділ України як Речі Посполитої - це його влаштує. На час. А далі його масштаб продовжується до всієї Європи: контроль у тій чи іншій формі, не окупація, а вплив, як у Олександра I і раннього Миколи I.
І це говорить про його недоговороздатність. Але суть у тому, що він звинувачує Захід і Україну - це його опис себе. Путінт це чи Васильович, але він у хорошій формі, живчик, воля збережена, мислення нав'язливе, але стійке.
І щодо того, як ми допомагаємо Путіну в підтримці іміджу України як небезпечної і недоговороздатної. Він звинувачує Україну, мовляв, у Стамбулі Україна все підписала для припинення війни. І є навіть підпис Арахамії. Але Україна відмовилася потім виконувати. Але документи по Хмельницькому показує, а підпис Арахамії чомусь не показує. Але зате посилається на зізнавальну публічну заяву самого Арахамії - нас Джонсон змусив воювати, це все не ми. Усе з внутрішньої слабкості, бажання зняти з себе відповідальність. Путін майстерно використовує всі убогі дії української влади. І наше некритичне ставлення до співпраці героїв із нацистами, смолоскипні марші тощо. - це про ганебну ситуацію в Канаді. Чому наш батько Бандера, з його не героїчним минулим, а не Сагайдачний, який реально завойовував Москву?
Я б на місці 95 кварталу найняв би на Заході популярних коміків і все інтерв'ю представив би в стендапі, показавши і абсурдність заяв, і хижацьку позицію Путіна, і Гітлера поруч.
Спостерігаємо, як сприймуть у США - це пропаганда туди.
Ну і добре б Зеленський із Такером. Повторити логіку передвиборчої кампанії Порошенка: почути, підготуватися і розмазати. Але на американську аудиторію.
Олег Хом'як - політичний психолог, консультант з лідерства та психології мас. Вивчав політичну психологію в Санкт-Петербурзькому державному університеті. Колишній радник міністра охорони здоров'я, колишній радник голови Одеської ОДА.