Туреччина змусила союзників НАТО представити більш м'яку офіційну реакцію на примусову посадку літака Ryanair в Білорусі.
На це є кілька причин. По-перше, у Туреччини в Білорусі є економічні інтереси. По-друге, Туреччині вигідно зберігати нормальні відносини з Росією, для чого вони, власне, і пом'якшили позицію НАТО. По-третє, тут також спрацювало і бажання турецької політичної влади набити собі ціну і скористатися правом вето, яке у них є, щоб вибити собі поступки від інших країн Альянсу.
Власне, так вони вже робили, коли минулого року блокували план НАТО з посилення оборони в Східній Європі. Тоді вони вимагали, щоб НАТО визнали сирійських курдів терористичною організацією, але цього не сталося і вето відкликали.
Чи отримала Туреччина щось від Альянсу зараз, стане зрозуміло пізніше, бо жодних офіційних заяв про це ще не було.
При цьому навряд чи це рішення можна назвати таким, яке було прийнято на прохання Росії. Швидше, це було ініціативою суто турецької влади. Вони не підтримали Лукашенка і просто вирішили скористатися ситуацією. Крім того, Росії просто нема чого про таке просити, адже заява НАТО не впливає на ситуацію в РБ.
Звичайно, така ініціатива негативно впливає на атмосферу в Альянсі. Можна було б сказати, що вона негативно впливає на єдність союзників в НАТО, але чесно кажучи, про єдність країн НАТО і Туреччини говорити вже пізно. Тому що Туреччина вже кілька років веде самостійну політику і дуже часто - автономну від інших членів НАТО. Тому це може негативно позначатися на відносинах Туреччини і країн Заходу, але не більше.
Читати такожЕксперт розкрив, у чому інтерес Туреччини в українсько-російському конфліктіТобто у довгостроковій перспективі це викликатиме невдоволення заходу Туреччиною через саботаж їхніх ініціатив, підривати їх внутрішню єдність. Оскільки видно, що Туреччина використовує НАТО як інструмент для своїх інтересів, чим створює несприятливий прецедент для інших країн, тим самим підриваючи ціннісний імідж НАТО - про те, що це Альянс країн, які мають спільну світоглядну ідеологію і ставлення до навколишнього середовища.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреду