Як і обіцяв, витримавши паузу, щоб вгамувати емоції, розповідаю про враження від цієї новітньої зброї, яка, звісно, «не має аналогів».
В першу чергу, мене неприємно вразила вся ця піар-метушня навколо «Паляниці» (навіть сама назва — чистий піар!), яка намагається створити про неї уявлення як про щось надзвичайне, що може бути адекватною відповіддю на масовані ракетно-дронові удари ворога по Україні. От точно, до створення «Паляниці» мав відношення хтось з шістьох незамінних менеджерів президента В. Зеленського. Звідти і шалена розкрутка виробу ще на етапі військових випробувань — ці менеджері без повітря жити можуть, а без піару — ні.
Але якщо подивитися на наявні відеоматеріали про ракету-дрон, то бачу конструкцію, переваги якої настільки ж зрозуміли, як і недоліки. Зараз нам демонструють виріб, який потенційно здатен нести десь 20 кг вибухівки на відстань навряд чи більше 300 км зі швидкістю навряд чи більшою, ніж 300 км/год. Звідки 500 кг вибухівки на відстань 1000 км, про які у захваті почали теревенити у Телемаратоні «експерти»?
Це все, звісно, якщо наша Рада не проголосувала таємну постанову про відміну законів Ньютона.
Зрозуміло, що виріб можна масштабувати у бік збільшення. Можна додати йому стартовий прискорювач. Але тоді це буде не революційна ракета-дрон, а щось схоже на вельми непогану крилату ракету «Нептуп», дальність останніх модифікацій якої сягає біля 400 км.
Але головне не в цьому. Наші дрони літакового типу долають великі відстані над росією тому, що створені з пластику та деревини, там мінімум металевих деталей (майже лише двигун), вони летять низенько і тихенько, тому малопомітні для ППО ворога.
Натомись «Паляниця» буде значно радіопомітніша, бо в ній багато металу, до того ж, від турбореактивного двигуна залишається яскравий тепловий слід, який зможе засікати будь-яка ракета з інфрачервоної головкою самонаведення. Щоб це компенсувати, потрібно збільшувати швидкість польоту, використовувати високоточну систему керування зі зчитуванням місцевості. Відповідно, знов таки приходимо до крилатої ракети на зразок «Нептуна» або «Шторм Шедоу».
І зовсім незрозуміло з головним параметром під час повномасштабної війни — масовістю випуску. Якщо розробити виріб з унікальними параметрами, але з можливістю виробництва декілька одиниць на місяць — це ніяк не вплине на хід бойових дій. Бо потрібні сотні одиниць, як атакує нас ворог.
Тому маю доволі стриману реакцію на ракету-дрон: запитань набагато більше, ніж відповідей. Давайте дочекаємося реального бойового застосування тієї конструкції, яка піде у серію (якщо піде), і тоді повернемося до предметного аналізу.
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ "Південне" і заступник керівника пресслужби президента України.