Німеччина планує профінансувати в Україні розробку і серійне виробництво крилатих ракет з дальністю до 2500 кілометрів. Але доводити нову ракету до серійного виробництва — це точно не історія "з нуля і за місяць". Особливо якщо мова йде про залучення іноземних технологічних підрядників чи рішень, які потребуватимуть кількох років роботи. Але навіть якщо через кілька років у нас з’являться ракети на німецькі гроші й очевидно — з використанням західних технологій — на дальність 2500 км, то це все одно буде актуально.
Чому? Тому що, якщо взяти географічну Європу — простір від Португалії до Уралу — то наразі лише Росія має ракети наземного базування дальністю до 2500 км. Європейці — занадто мляво просуваються в реалізації таких проєктів (як, наприклад, Франція). Німці, схоже, вперлися в те, їм самим далекобійне озброєння на дальність 2000 чи навіть 2500 км, яке могло б долетіти до Москви потрібне на «позавчора». Теоретично режим «на вчора»могла б забезпечити купівля американських «Томагавків», відносно яких німці мають амбіції, однак поточна адміністрація Білого дому діє, мʼяко кажучи, вкрай контрпродуктивно. Тому навіть попри те, що процес не буде швидким і ресурсно затратним, те, що фінансування німцями далекобійного озброєння для України — це дуже добре. А те, що не озвучують деталей – ще краще. Тому що російський моніторинг і розвідка — на жаль, занадто ефективні. Як і акти саботажу по європейському ВПК.
Поки що не йдеться про те, що українські ракети на німецьких технологіях завтра-післязавтра будуть бомбити Москву, але добре, що бодай Німеччина виявила бажання і готовність системно фінансувати українську ракетну програму. Тому що тільки далекобійні дрони російському ВПК печінку не виклюють – потрібно ще продовження. І ракети — це саме те, що, як кажуть, лікар прописав.
Прорив полягає вже у тому, що гроші на ракетну програму дає саме Німеччина. Немає дурних просто так вирощувати собі конкурентів. Наприклад, у тих же французів загалом гарно розвинене власне виробництво ракет — зокрема, крилаті ракети типу SCALP, які надавали Україні, або крилаті ракети морського базування SCALP Naval, які вони хочуть перевести в наземний варіант, тобто має бути та сама крилата ракета.
Про те, що колись на «Південмаші» робили балістичні ракети, тут можна навіть не згадувати. Тим паче, що у Франції теж залишилися міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними боєзарядами, які в разі чого могли б бити по «Південмашу». А якщо брати до уваги прагматичні інтереси і те, як французи вміють ними нехтувати, то можна згадати приклад розгляду адміністрацією Макрона передачі або продажу Україні винищувачів Rafale. Це гарна експортна позиція, яку вони зазвичай продають за принципом «будеш винен, як земля колгоспу», оскільки ескадрилья таких літаків коштує до 1,5 мільярда євро. Але чомусь міністр оборони Франції Лекорню тоді все заблокував. Хоча, здавалося б, це вигідно обом сторонам, оскільки нам потрібні Rafale, а французам – джерело ресурсів.
Україна наразі перебуває у такій геополітичній ситуації, що на цьому тлі той факт, що німці готові платити за ракети, виглядає майже як геополітичне диво. Якщо ми реально входимо в кооперацію, яка дасть ракети на 2500 км — хай навіть через кілька років — це вже прорив. Бо нам ці ракети знадобляться не тільки зараз. Тим паче, що ми перебуваємо на такому етапі війни, коли потрібно відходити від дискурсу «якщо цього не буде завтра, то це взагалі не потрібно». Росіяни демонструють готовність воювати довго, і тепер навіть німці перебудовуються на військові рейки. Росія, на жаль, нікуди не зникне, і в якийсь момент не лише Україні, а й німцям доведеться воювати з РФ напряму.
Будь-яка ракета будується довго. Серійну ракету для ураження наземних цілей виробляти мінімум 12 місяців, ракету для Patriot – 25 місяців, і обʼєктивно цей процес не прискорити, тому що будь-яке ракетне озброєння складне. Для прикладу: реактивні снаряди до системи SAMP/T виготовлялися 40 місяців, тобто три роки з хвостиком. Тому думати в логіці «якщо це не буде готове завтра — значить, не треба» — це пастка.
У нас такої розкоші немає. І через те, що в нас було планування максимум на кілька тижнів наперед, в нас досі немає заявлених балістичних ракет. Але в Україні реалізовують значно більше, ніж заявляють.
Тому ми не можемо дозволити собі скепсис. Особливо зараз, якщо почнуть говорити, що німці дають гроші на ракети, яких скоро не буде, то в підсумку грошей на них може не бути взагалі. У світі вистачає країн, які готові розробляти і продавати озброєння на експорт.
Іван Киричевський, аналітик Defence Express, спеціально для Главреду
Іван Киричевський – журналіст, експерт Defense Express. Висвітлює теми українсько-російських відносин, ситуації у Білорусі, Польщі, Азербайджані, Вірменії та інших країнах.