"Хороший русскій" Шипіцин у Вільнюсі облив кетчупом "хорошого русского" Шендеровича через їхні внутрішньоросійські розборки і непорозуміння з "нехорошим русскім" Пріґожиним.
Те, що один "хороший русскій" був при цьому в футболці з символікою "Азова" і з українським прапором на плечах", а інший "хороший русскій" регулярно і демонстративно обвинувачує Путіна і бажає перемоги Україні, як на мене, суті ситуації для нас не міняє. Це суто їхні розборки (один подумав, що "оплата Пріґожину судового припису квитками на концерт" - креатив і демонстрація нескореності; інший вирішив, що підкорення судовому припису в будь-якій формі - це зрада і заохочення Пріґожина і путінського режиму...
Так, суто особисто мені неприємно: я завжди вважав Шендеровича розумною людиною, цікавим автором. Та й просто не люблю спостерігати приниження. Але з позиції громадянина розумію, що мені має бути фіолетово, як там межи собою розбираються "Хорошиє русскіє" і "не дуже хорошиє русскіє". Бо і ті, і інші активно виступають за збереження Росії. І ті, і інші старанно щоденно накидають Європі і світу "росіяни не можуть нести відповідальність за дії Путіна і кількох злочинців". Що, серед іншого, ще й може ускладнити вибивання з Росії репарацій за наслідки дій всіх росіян і всієї Росії.
Олексій Голобуцький - український політолог, політтехнолог, експерт. Один з найбільш цитованих експертів-політолгоов в Україні. Заступник директора Агентства моделювання ситуацій. Живе в Києві, веде популярний блог на своїй сторінці в Facebook.
Так що знов повторю свою тезу: вони роблять цілком правильні для себе речі, обстоюють звичні і правильні для себе ідеї, в тому числі "цінності для світу русского міра". Для України і те, і інше шкідливе. Так що просто всім треба навчатись зміщувати наголос: з "хорошиє" на "русскіє", що є вичерпним визначенням для нашого ставлення до них.