І знову срач по Пригожину. Мовляв, ось він старт президентської кар'єри, ось вона, альтернатива Путіну.
Панство. Коротко і по пунктах.
1. Пригожин - порученець (по буквах по-ру-че-нець). І він залежний навіть не від Путіна, а від Ковальчуків епізодичною підтримкою, від Сечіна контрактами і підтримкою по Африці і від ще кількох персон.
2. Цей персонаж має непереборне бажання "вирости" у своєму статусі. Тобто або вписати "інститут ПВК" в групу силовиків (з собою як смотрящим за процесом) або стартанути в якості одного з лідерів при створенні політичного проєкту типу наявної раніше партії "Батьківщина". Тобто повторити шлях Рогозіна. Але це перспектива відкриється лише після 2024 (до виборів ще далеко).
3. Україна для нього є саме трампліном для посилення політичного статусу. Але база для існування його ПВК - Африка.
4. З частиною армійських у нього стара неприязнь, яка переходить і на особистий рівень.
5. Протидія його зростанню здійснюється якраз у купіруванні "українського трампліна". І, про всяк випадок, стимулюванні появи альтернативи на африканському напрямку.
Білоруський аналітик, публіцист, блогер, експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього. Автор аналітичних публікацій про білоруську та українську політику та економіку. Дослідницькі інтереси: еволюція політичних систем і політичних інститутів у країнах, що переживають трансформацію; суспільні відносини, можливості корекції системи відносин і впливу на неї; зв’язок економічних відносин і міжнародної політики, взаємний вплив; регіональна політика – Східна Європа і Причорномор’я. Розробив низку навчальних програм та тренінгів з комунікацій, політичних кампаній, пише uifuture.org.
6. Але сам Пригожин, точніше його структури (а це не тільки ПВК - це медіа-група, видобувні компанії, групи політтехнологів, які використовуються при м'яких операціях) потрібні Путіну. При цьому, з точки зору політики (на українському і внутрішньоросійському напрямку) потрібен саме публічний роздутий медіа монстр, який наганяє страху на частину свого і чужого населення.
Так, є дані соціології. Але це дані "цар, бояри і опричники". Де на роль царя ніхто на даний момент не приміряється.
Тому, давайте спокійно оцінювати ситуацію і не коментувати кожну згадку цього персонажа. Бо:
- Цитування в українських ЗМІ виглядає щонайменше дивно. Подумайте: вперше про те, що Пригожин не тільки "кухар", згадали завдяки його роботі на інформаційному полі. Тобто те, що зараз модно називати ІПСО. І цитуючи товариша по кілька разів на день, чиї тези ми розганяємо?
- Додаткова згадка на українському полі лише створює додаткову базу для розкрутки Пригожина. І тут варто згадати, що він не буде альтернативою Путіну і його різкі слова є такими до тих пір, поки йому дозволяють (рекомендують) їх вимовляти.
Час бути трохи спокійнішими і не бігти за кожною медійної цукеркою, яку закидатють з-за поребрика.