У того, що сказав Сікорський у плані "референдуму ООН" для Криму, є дуже наочний аналог: Західна Сахара. Хоча вихідне положення відрізняється, механіка однакова.
ЗС - це колишня іспанська колонія, площею 244 тис. км кв. (44% від розмірів території України в міжнародно визнаних кордонах).
Там живе дуже мало людей і особливо нічого немає, крім родовищ фосфатів і узбережжя океану.
На початку 1970-х рр. на хвилі деколонізації Іспанію почали видавлювати, за територію змагалися Марокко, Мавританія і місцеві племена, об'єднані під егідою фронту Полісаріо.
ООН визнала за місцевими племенами право на самовизначення, яке зрештою було реалізовано у вигляді створення фронтом Полісаріо Сахарської Арабської Демократичної Республіки (її визнають понад 50 держав).
Король Марокко мав іншу думку, у 1975 р. він організував "зелений марш": 350 тис. беззбройних марокканців, зокрема жінок і дітей, просто зайшли на територію Західної Сахари, частина влаштувалася там. Це був такий аргумент на переговорах. Що остаточно спонукало Іспанію піти.
Марокко, Мавританія і Полісаріо трохи повоювали втрьох. Мавританія через кілька років відповзла. 80% території контролює Марокко, близько 20% - фронт Полісаріо.
25 років фронт і Марокко уповільнено воювали, після чого домовилися про перемир'я і проведення "референдуму під контролем ООН".
І ось тут головне.
ООН у 1991 р. створила окрему місію (МООНРЗС, MINURSO) з 1,5 тис. тулубів для "підготовки референдуму в Західній Сахарі" і ось уже понад 30 років її фінансує. У ЗС побудували кілька баз ООН, усе в найкращих традиціях.
Фронт вимагає, щоб у референдумі не брали участі марокканці та їхні нащадки, які з'явилися в Західній Сахарі після 1975 р. А Марокко каже "з чого б це?".
Загалом, референдум готують уже 33 роки. Що повною мірою характеризує здатність ООН щось реально врегулювати проти "права сили" навіть у пустелі. Максимум - ставити війну на паузу до чергового рецидиву.
У 2020 р. Марокко ввело в ЗС війська для придушення протестів, і фронт Полісаріо вийшов із перемир'я.
З 2020 року понад 20 країн відрили на території Західної Сахари консульства як у Марокко. Дональд Трамп, уже на виході з Білого дому, заявив про визнання суверенітету Марокко над Західною Сахарою. У липні 2023 р. це ж зробив Ізраїль. Де-факто - проти позиції ООН.
Смішні моменти з приводу "врахування реалій на землі" почалися ще в середині 1990-х рр.
ЄС уклав домовленість із Марокко про морські промисли у водах, які є виключною економічною зоною Західної Сахари. Коли окремі члени ЄС (скандинави) намагалися заперечувати, мовляв, це якось неправильно, їм прямо сказали - "ви чого лізете? вас це як стосується? ви там будете рибу ловити? ні? от і мовчіть! це потрібно іспанцям". Скандинави тихенько відповзли.
Гармонія порушилася 2021 року після рішення Європейського суду, що добувати рибу без обговорення з фронтом Полісаріо таки неправильно, Марокко подало апеляцію...
Модель Сікорського, по суті, передбачає м'яку передачу Криму росіянам, щоб зберегти обличчя тим, хто начебто має захищати міжнародне право, але не дуже хоче.
Це також виглядає як пас можливим наступникам Путіна. Бо для Путіна сценарій з якимись референдумами неприйнятний (Пєсков про це сказав).
Реакція українського суспільства і влади показує, що механізм офіційної здачі Криму в Україні не підтримують.
Чи можуть Україну підштовхувати до чогось подібного? Звичайно можуть.
Поки що єдина реальна альтернатива - підвішувати ситуацію до настання якихось проблем у РФ і не приймати формул, які ставлять під сумнів український суверенітет над півостровом. І готуватися.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.