Подивився відео-коментар Путіна про вбивство Пріґожина...
Думаю, ви погодитеся зі мною що йому було дуже незручно і ніяково цей факт коментувати. Очі в стіл, тональність, інтонація...
Але одну правдиву річ усе ж сказав, по суті зізнався що знав Пріґожина ще з 90-х. З "буремних 90-х". І що знав того як "людину складної долі" (евфемізм кримінальника), яка наробила того часу "помилок" (скоювала злочини).
Ну що тут скажеш, не уберіг Владімір Владіміровіч Євґєнія Вікторовіча, не уберіг...
І відомо, до речі, чому.
Якби все було так як розповідає Путін та переконує російська пропаганда, то після путчу 24 червня Путін мав би берегти Пріґожина як зіницю ока. Адже станься з ним що-небуть, підозра упаде передусім на Путіна. Але ні.
Вочевидь, усе це означає що режим Путіна, як персоналістський політичний режим висів (висить?) на волосині. І вже немає таких злочинів, піти на які він не зможе заради самозбереження і самовиживання. Питання лише у тому чи вистачить йому для цього сили (і засобів).
А так, якщо дивитися збоку за "боротьбою бульдогів під килимом", то виглядає що і бульдоги і сам килим уже провалилися у вирву (воронку) внутрішньої ескалації, боротьби за владу не на життя, а на смерть.
І що зовнішня війна проти України і цілого Заходу з її божевільно неадекватною риторикою виправдання є лише інструментом цієї внутрішньої боротьби зістарених бульдогів КҐБ. Не на виборах же їм конкурувати...
Володимир Горбач - політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики України. Автор більше 50 публікацій в українських і закордонних виданнях на тему зовнішньої і внутрішньої політики України, в тому числі - виборчих стратегій і виборчих технологій, пише Вікіпедія.