Після чергових ударів по торгових центрах у Харкові та Лозовій, де загинули та постраждали мирні жителі, експерт Олексій Копитько звертає увагу на іншу, менш очевидну проблему: початок навчального року в умовах, коли вдень над містами літають реактивні дрони та «бандеролі». Він закликає Міністерство освіти вже зараз зняти з вчителів бюрократичне навантаження та надати школам автономію у виборі формату навчання. Публікуємо його позицію.
Близько 12:00 росіяни завдали удару реактивним шахедом по «Епіцентру» в Основ’янському районі Харкова. Одна людина загинула, є поранені.
Вчора росіяни завдали удару по торговому центру в Лозовій, 10 осіб поранено.
Росія посилює терор проти цивільного населення вдень. Ці військові злочини росіяни вже ніяк не пояснюють і не виправдовують. Вже нікого не «звільняють» і не «рятують». Просто б’ють по всьому живому, щоб залякати. Мабуть, превентивно бояться чергового «вторгнення 8 березня». Інших пояснень немає.
Але з ними все зрозуміло. Не вистачає ясності ось у чому.
Наступного вівторка починається навчальний рік.
У прифронтовій зоні режим уже більш-менш склався. А в тих регіонах, де основною загрозою тривалий час були нічні ракети та шахеди, а вдень - блукаючий МіГ-31, об’єктивно знадобляться корективи у зв’язку зі збільшенням кількості реактивних дронів та «бандеролей».
Наприклад, сьогодні в Києві з 8.00 до 13.00 було 4 тривоги, які тривали загалом 3,5 години. Це означає, що школярі просидять у підвалах («укриттях»), де неможливо організувати навчальний процес. Так само як і першокурсники, яких готують до очного навчання. День повністю втрачається.
Хотілося б почути якусь позицію МОН.
По-перше, якщо є амбіція якось заповнити передбачувані прогалини в навчанні, то треба заздалегідь максимально позбавити вчителів будь-якого бюрократичного навантаження. Скасувати мільярд завдань, планів, табличок, звітів, які й у мирний час були неадекватними, а зараз - це просто відверта дурість. Тоді будуть сили й час для додаткових уроків та консультацій.
Левову частку «заходів» школи проводять на папері, чиновники від освіти це чудово знають і розсудливо закривають на це очі. То чому б не скасувати це все? Залишивши на розсуд шкіл лише реально живі заходи. Єдина причина - хтось у вертикалі МОН перестане відчувати власну значущість. Ну, давайте придумаємо цим людям якусь іншу розвагу.
По-друге, очне навчання в столиці та ще приблизно в 10 обласних центрах, що не входять до прифронтової зони, з високою ймовірністю перетворюється на безвиграшну лотерею незалежно від опалювального сезону / наявності світла. Тут напрошується максимальна автономія шкіл у прийнятті рішень. Треба б їм одразу надати таку можливість.
Реальність минулого року така: дитина, готуючись іти до школи о 8.00–8.30, спочатку в повному спорядженні сидить біля дверей, чекаючи на закінчення тривоги, потім прибігає до школи, щоб просидіти 2–3 уроки з 6 у підвалі. А якщо тривога починається під кінець уроків, треба ще знайти формальний спосіб витягнути своє чадо, щоб воно не зголодніло і дісталося додому. Адже так само було? А якщо так буде 3+ рази на тиждень, що зараз технічно елементарно організувати, це за межею розумного.
Тобто, в принципі, якщо це не підземна школа з прийнятним навчальним процесом, потрібно закладати онлайн-навчання. Можливо, раз на якийсь час збирати дітей офлайн, щоб вони зовсім не здичавіли. Але, знову ж таки, виходячи з реальної ситуації в школі.
Очевидно, що пріоритетом є безпека дітей і вчителів - це не підлягає обговоренню. Але, вочевидь, доведеться ще більше поступитися структурованістю навчального процесу. Це передбачувано вже зараз. Отже, рішення треба ухвалити зараз, а не після 2–3 місяців мук, коли люди органічно хлинуть в онлайн-школи з мінімумом формальних вимог.
Хороші вчителі, які не втратили навичок роботи з натовпом живих дітей офлайн, - на вагу золота. Розумні директори шкіл - так само. Якщо держава/громади не в змозі підкріпити їх грошима, треба хоча б максимально спростити їм життя.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.