У Кремлі чекають результатів трьох ключових зустрічей: саміту G7 у Канаді, саміту НАТО і саміту Європейської Ради. Вони відбудуться в червні буквально одна за одною. І вже після цього Москва ухвалюватиме рішення щодо своїх дій стосовно Європи.
Що стосується теми України, то всі ці так звані консультації, які чомусь називають "переговорами", для Путіна - абсолютно окремий трек. Гра з Дональдом Трампом - окремо, війна й агресія проти України - окремо. І невипадково в РФ кажуть, що нібито готують якісь меморандуми, а паралельно бомбардують Україну, причому роблять це нахабно. Мені навіть не потрібно було пояснювати, що так і буде - я це добре пам'ятаю. Варто було мені тільки купити квиток до Мінська на переговори - одразу починалися чергові обстріли. Це пов'язані дії, тому що це стиль і спосіб дій російської системи.
Насправді все залежить від результатів згаданих самітів і від того, яке рішення буде ухвалено щодо північного напрямку.
Там збирається досить серйозний "кулак", хоча, по суті, він там і не потрібен. Уже видно, як диверсійна діяльність спецслужб Російської Федерації буквально розчиняє, як у кислоті, зусилля й оборонний потенціал багатьох одиниць Європи. І тут абсолютно правий генерал Залужний, Надзвичайний і Повноважний посол України у Великій Британії, який вважає, що Європі конче потрібен оборонний альянс з Україною, щоб почати реально розуміти, що собою являє Росія.
Ба більше: будучи депутатом, я жодного разу не голосував за виведення українських миротворчих контингентів з інших країн. Тому що якщо хочеш навчитися захищати свою батьківщину - вчися війні, не тікай від неї. Так, для цього потрібні великі зусилля, великі ресурси, але цього треба вчитися. Тому що Росія - це колосальна проблема для Європи і Сполучених Штатів Америки.
Як на мене, Париж 17 квітня відродив Європу в цьому процесі - і чітко показав, що без Європи це питання принципово не вирішується. Дональд Трамп із цим не впорається - він просто не розуміє, що це таке. А люди, які перебувають навколо нього, принципово не готові до таких викликів, тому що їхня основна функція - це вихваляти велич Дональда Трампа.
Мене розбили результати першої зустрічі американської делегації з російською в Ер-Ріяді. Тоді, під час брифінгу Волца і Рубіо, у шести з восьми реплік звучало: "Який у нас великий президент. Тільки він здатний це зробити". Коли так роблять, то немає місця для розгляду питання по суті.
Тобто говорити на найвищому рівні там немає з ким. І коли ми з вами раніше говорили про те, що потрібно робити - то діяти треба якраз на середньому рівні. Тому що навіть документи, які зараз виходять із Вашингтона, - слабкі. Якщо взяти, для пристойності, оцінку загроз і порівняти її з тим, що оприлюднило розвідувальне співтовариство в березні, зі звітами від RAND Corporation або Фонду Вудро Вільсона, то видно, наскільки ці документи недопрацьовані.
Як і матеріали, які виходять за підписом Дональда Трампа. Для мене це дуже неприємний сигнал, бо я свого часу мав змогу бути "на кухні" цього процесу і бачив, як глибоко тоді опрацьовували подібні документи. А зараз читаєш - і чесно скажу: двоє-троє студентів-третьокурсників могли б підготувати документи такого ж рівня.
До чого я веду? Роль Європи тут незамінна. І що б там не говорив Медведєв чи Путін, і що б не бажали "трампи" - саме Європа здатна вирішувати питання, конструктивно вести процес і досягати результатів. Це чітко показала немічність Америки на Близькому Сході - у випадках із хуситами та Іраном. Зверніть увагу: на певному етапі всі почали говорити про необхідність повернення Європи в процес. Тому що Європа - це конструктив. Це пошук рішень, а не ультиматуми. З Європою працювати важко - я сам через це пройшов, але принаймні тебе чують, і є простір для зіставлення позицій. Як і важка праця, щоб дійти до результату.
Роль Європи зростатиме - і в переговорному процесі, і в оборонно-безпекових ініціативах, і у формуванні спільного оборонно-промислового комплексу, зокрема й на глобальному рівні. Також зростатиме роль Європи і в економіці світу. Тому що безумство в стилі Трампа або неоколоніалізм у стилі Сі Цзіньпіна чи Путіна - це тимчасове явище.
Рано чи пізно африканські людожери, які проміняли Європу на війська Вагнера або на Китай, зрозуміють, що віддали себе в рабство. Тому нинішній фактор - тимчасовий. Але поки всі ці процеси пройдуть, на це підуть не роки, а десятиліття. А жити, як то кажуть, потрібно сьогодні. Так, Європа багато говорить, багато дискутує, але вона ухвалює правильні рішення. І ці рішення ухвалюються по праву, а не тому, що "комусь хочеться".
Роман Безсмертний, спеціально для Главреда
Роман Петрович Безсмертний (народився 15 листопада 1965 року, с. Мотижин, Бучанського району Київської області) - український історик, викладач, політик, один з авторів Конституції України, дипломат, а сьогодні й політексперт, який веде свій YouTube канал.
Майже 15 років був народним депутатом України, неодноразово очолював виборчі штаби на президентських і парламентських виборах (виборча кампанія Віктора Ющенка та Блоку "Наша Україна"), сам балотувався в президенти 2019 року. Обіймав посаду віцепрем'єр-міністра в урядах Єханурова і Тимошенко за президентства Ющенка.
Звільнився з посади Надзвичайного і повноважного посла України в Республіці Білорусь через те, що не визнав президента Лукашенка легітимним після президентських виборів 2010 року та разом з послами країн ЄС не пішов на інавгурацію (така поведінка йшла в розріз із позицією офіційного Києва часів президентства Януковича).
Протягом 2015-2016, 2019 років був членом політичної підгрупи на тристоронніх переговорах у Мінську. Викладає у вишах курси "Дипломатичний протокол", "Україна у світовій політиці".
Під час окупації Київщини дивом залишився живий у рідному селі Мотижин.