Є таке поняття – suicide by cop, самогубство за допомогою поліцейського. Явище досить поширене, щоб мати абревіатуру - SbC. Фігурант свідомо чи несвідомо поводиться так, щоб виглядати загрозою для цивільних та поліції і щоб його неодмінно через це пристрелили. Але важливо, що це станеться з його ініціативи та на його умовах.
Я знаходжу у поведінці Росії багато схожості з описаним явищем. Свідомо чи несвідомо, але ця країна поводиться так, що представляє безумовну і очевидну загрозу для оточуючих, і якби у світі існував хоч якийсь реальний аналог збройної поліції, вона б свою кулю в голову і право на холодний стіл у морзі давно отримала б.
Але нічого схожого на озброєну поліцію у великому світі, як виявилося, не існує, тільки похмура педрада у вигляді ООН та служба психологічної підтримки у вигляді НАТО. "Ви напали на Грузію, може, у вас були на це якісь внутрішні причини? Хочете про це поговорити?"
У 2008 році SbC у чистому вигляді не вдалося. Довелося робити наступні кроки, сподіваючись на успіх.
Але на аншлюс Криму 2014 року світова спільнота зреагувала ще смішніше, ніж на вторгнення до Грузії. Друга спроба SbC також провалилася.
Але ідея убитися об щось озброєне і правоохоронне в Кремлі не згасла, і в лютому 2022 року було зроблено третю спробу. Але знову (вічне прокляття невдах) щось пішло не так. Замість добре озброєної західної воєнщини доводилося вбиватися про недоозброєну, але дуже колючу Україну.
Грізний Захід, що зовсім неможливо було передбачити, безжальний Захід з військовими базами по всій земній кульці виявився озброєний лише подушками безпеки. Він обклався цими подушками і на відчайдушні заклики самогубця закінчити його муки контрольним у голову, а інакше мільйони жертв і новий голокост, реагував тими самими пропозиціями поспілкуватися з повною щирістю і зняти напругу безконтактним масажем.
"Яким "безконтактним", медузи безхребетні? Чому я досі живий? За всіма правилами мене давно мали звалити, просто з міркувань милосердя! Я ж кидатимуся на цю Україну, поки мене не пристрелить хтось! Ааааа!"
І ви ще питаєте, чи ризикне Путін напасти на країну НАТО? Відповідь - так, звичайно, з радістю, із захопленням, - але нехай вони дадуть гарантію, що буде саме те, що йому потрібно - куля в голову та холодний стіл!
Як це - "гарантувати не можете"? Як це - "проти принципів"? А дивитися, як він Україну бомбить, як він лічильник смертей накручує – це принципам не заважає?
Ні, в цьому сюжеті без прямого нападу на країни НАТО не обійтися. Для цього, до речі, не треба припиняти бомбардувати Україну. Росії ж не перемога потрібна. Їй потрібна куля в голову та холодний стіл. Але ж від європейської педради цього не дочекаєшся, її тепер навіть ядерний гриб над Вашингтоном не приведе до потрібного стану. Пішов золотий час. Пропала надія. Доведеться десятиліттями самогубитись об колючу Україну.
Тому що самому випити ціанід і самому пальнути собі у скроню характеру не вистачає. Епічна невдача.
І абревіатуру доведеться міняти – з SbC на SbU.
І від цього приниження ще гірше.
Сергій Бережний народився 1966 року в Севастополі, три курси навчався у Севастопольському приладобудівному інституті. З 1990 року – співробітник щотижневої Севастопольської газети. У 1994 році перебрався з сім'єю до Санкт-Петербурга, де протягом 20 років працював у книжкових видавництвах та IT-компаніях. Автор сотень критичних публікацій про масову літературу та кінематограф, а також кілька оповідань та повістей. Постійний учасник закритого Санкт-Петербурзького письменницького семінару Бориса Стругацького. Влітку 2015 року переїхав до Києва. З жовтня 2016 року – журналіст, автор колонок та редактор Інформаційного агентства ЛІГАБізнесІнформ. Працював також редактором у проєкті Крим.Реалії Радіо Свобода.