Спеціально витримав паузу, щоб потік нещадної аналітики та "експертизи" щодо США трохи стабілізувався. Відзначив низку ефектних прийомів з діаметральної зміни позиції за лічені години, запишу в книжечку, напевно стане в нагоді.
Що по суті.
1.Росія не отримала бажаного. Це видно за характером висвітлення результатів (напів) офіційними особами і колективним завиванням роспропаганди. Кремль робив ставку на невизначеність, розкол, в ідеалі - з елементами не тільки судового, а й силового клінчу. Тому грав на рівність підтримки.
Отримав визначеність, взаємну комплементарність учасників перегонів і високі шанси на передбачувану передачу влади.
Бункерний альфа-самець різко втратив у самцовості й тепер перебуває в одній категорії з пхеньянським упирком. Навіть Орбан виглядає як далекоглядний державний діяч зі стратегічним терпінням.
2. Трамп, імператор Сі, махараджа Моді зараз якось упорядковуватимуть планетарний балаган. У кожного з них є час і повноваження для чогось великого. У зв'язку з цим були б корисні максимально швидкі дострокові вибори в Німеччині, щоб і Європа мала свій стійкий голос для балансу.
Перекидання північнокорейських військ до Європи на тлі євроатлантичного скепсису - до жаху наочний символ становища, в якому опинилися любителі "не провокувати росіян" і "не ескалувати". Для стилістичної досконалості залишилося розмістити корейців у Калінінграді й організувати невелику атаку мігрантами.
Розумні економічні люди пишуть, що зараз почнуться глобальні розбірки з приводу того, як розподілити витрати. США, Китай, Індія та ЄС (Німеччина) будуть якось розписувати кулю між собою, хто з ким і проти кого, поруч стоятиме товариш бін Салман і підливати/прикручувати нафту.
Оптимальний для нас варіант: Європа приходить до тями і починає адекватно фінансувати оборону. Тобто, зокрема - справедливо платити Україні за наш внесок кров'ю у виснаження і стримування РФ. Їй допомагають Японія і Південна Корея. Це створить правильну основу для збереження трансатлантичної єдності (бо вписується у бачення Трампа) і знизить ризики європейської змови з Китаєм, а через нього - з Росією.
Імовірність такого варіанту я оцінити не беруся. Бо крім раціональних аргументів (які всі на столі) є ще маса ірраціонального. До речі, частина ірраціонального - за нас.
3.Помиральні коментарі щодо Трампа і його "монобільності" виглядають дещо передчасними.
Загальним місцем публічних заяв щодо сценаріїв по Україні є твердження, що Трамп сам прийме рішення. Але варіанти цього рішення опрацьовуватиме команда. Повної ясності щодо того, хто закриватиме блок оборони та безпеки в майбутній адміністрації, поки що немає. Однак уже озвучено низку прізвищ, які мало того що "яструби", так ще й, м'яко кажучи, не друзі для Росії.
Тобто, рішення може бути болючим для нас (а інших не буде), але ще менш приємним для РФ.
1) Заморожування плюс-мінус по лінії фронту 2) без формальної відмови від територій 3) за наявності значної підтримки грошима і зброєю 4) із поверненням усіх полонених/заручників і 5) послабленнями для РФ тільки після великих поступок - це близький до бажаного ТИМЧАСОВИЙ варіант.
Постійний варіант усі розуміють - трансформація РФ у реальну федерацію, більш справедливий розподіл ресурсів від вуглеводнів між регіонами (щоб знизити ризики перетворення на зброю), міжнародний контроль над російським ЯО, трибунал, компенсації Україні. Але він можливий тільки після поразки РФ. А це - нешвидко.
Щоб отримати тимчасовий варіант - треба не розвалитися. Тобто, сфокусуватися на обороні, а не на виборах.
Щоб дожити до постійного варіанта - модернізуватися на основі здорового глузду. Що передбачає відмову від ідіотських рішень, які виштовхують людей із країни або провокують апатію.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.